Передпенсійний напій, олівці і грілка. Журналістка Людмила Яворська. РОБОЧИЙ СТІЛ

Часом дрібнички на робочому столі розкажуть про людину більше, ніж портфоліо, досьє і навіть сторінка у вікіпедії.

Хтось, як Плюшкін зносить туди усе, що трапляється під руку, а іншим достатньо мати комп'ютер, записник і фото рідних.

Вишукували цікаве на столі керівниці відділу розслідувань, журналістки інтернет-видання "Волинь24" Людмили Яворської.

Чим займається журналістка, коли вимикають інтернет, за ким стежить в Інстаграмі та чому в шухляді робочого столу зберігає грілку і напій для жінок, яким за тридцять, у матеріалі інтернет-видання "Волинь24".


ЖУРНАЛІСТИКА – ЦЕ…

«І скільки ти працюєш журналістом?», – в’їдливо спитав мене якось один сільський голова, до якого доколупувалась.
«Десь років 15, мабуть…», – відповіла.
«А така наївна, як вчора прийшла», – навіть розсердився.
Так от. Подумала про «а що ж для мене та журналістика?», і зрозуміла невеселу річ. Це – професія, яка вбиває всередині мене найцінніше, що я завжди мала в надлишку: віру і любов до людей.

Щоденні «зради», з якими стикаєшся на кожному кроці – чиновники, які крадуть; правоохоронці, які «кришують»; судді, які роблять, що хочуть; і на кожному кроці – байдужість, безвідповідальність, безкарність… Це не може не підривати оптимізму. Це не може не вселяти розчарування.

…Але я борюся! Я не здаюся. Я чіпляюся за кожну світлу людинку, яка стається в житті, за кожну правильну історію, бо такі теж є. І я все ще вірю в людей. Я все ще люблю життя…

Тому журналістика – це, насправді, моя щоденна війна. Зі світом і з собою.

КОМП’ЮТЕР

Я дуже люблю стаціонарні комп’ютери, а ноутбуки сприймаю як техніку для перегляду кінофільмів. Мені було дуже важко, коли мій директор Юрій Ричук (шеф-редактор «Волинь24», ред) якийсь період змушував працювати мене за ноутбуком.

На робочому столі у мене картинка пір’їнок. Я люблю динамічні картинки, такі теми для робочого столу, щоб заставки змінювались і щоб не набридали.

У закладках в мене з неробочого - «10 детективных сериалов: что бы вы хотели посмотреть» (сміється, ред.). Насправді я дуже люблю детективи. Починаючи працювати у відділі журналістських розслідувань, думала, що нарешті знайшла себе, бо тут що не розслідування – то детектив. Перше, що казав Дмитро Гнап (засновник агенції журналістських розслідувань «Слідство.інфо», ред.), коли дивився наші розслідування, що вони більше схожі не на класичні журналістські розслідування, а на англійські детективи.

Комп'ютерні ігри не граю зовсім. Часом, коли вирубає Інтернет, то я грала в «дракончика». І я навіть дійшла до того рівня, коли нічка. То була дуже велика перемога. Бо реакція в мене... ніяка.

ЗВ'ЯЗОК

Якось так виходить, що я підлаштовуюся під людей, які звикли до того, чи іншого способу комунікації, тому в мене - і Вайбер, і Ватсап, і Телеграм, і що завгодно... Але переважно користуюся Меседжером та Фейсбуком. Фейсбук – це моє все, якщо відверто.

Телефон Lenovo подарувала мені дуже хороша людина. Коли нарешті наважилася змінити роботу і повернутися в журналістику. Як знак мого рішучого кроку змінити щось в житті. він старенький і я його била вже мільйон разів, але телефон – це ж засіб для комунікації, тому тріщинки мені не дуже заважають.

Мелодія на телефоні Katy Perry - Swish Swish. Кажуть, в пісні навіть матюки є (сміється, ред). Але ж дзвінок яку функцію має виконувати? Його має бути чути з усіх кутків офісу, тому мій вибір Swish Swish. Але на чоловіка і доньку в мене інші мелодія стоїть.

На доньку пісня гурту Океан Ельзи – Моя Надя. А на Яворського (чоловік Людмили, ред.) пісня Майлі Сайрус. Ну а найчастіше говорю по телефону з Яворським і Ричуком.

БЛОКНОТИ

У мене дуже багато записників, але я їх час від часу ховаю. Бо, починаючи нову тему, мені хочеться розпочати новий блокнот. А потім сама ж злюсь на себе, бо не пам’ятаю, що і де написала. Потім ховаю всіх їх у шухляду, але зрештою вони знову починають мігрувати.

Все записую або в блокнот, або в чат Меседжера. Раніше писала у діалозі з Яворським, але він сказав, що забанить мене (сміється, ред). Тепер або сама собі пишу, або Ричуку, бо він поки терпить.

ОКУЛЯРИ

Я ненавиджу той день, коли вдягнула окуляри. З ними стільки мороки і догляду... але тепер вже зрозуміла, що таке БАЧИТИ, і відмовитись не можу...

Ця геніальна ідея купити окуляри була в мене ще з першого класу. Пам’ятаю, в дитинстві казала мамі, що лікар приписав окуляри, але вона то не сприймала всерйоз. Казала: «Ой, як хлопців, то ти далеко бачиш». Тепер же, коли вже стала дорослою, то нарешті купила собі окуляри.

ОЛІВЦІ

Я дуже люблю писати олівцями. Мабуть тому, що можна стерти написане, хоча я ніколи того не роблю. Але завжди залишається ілюзія того, що можна стерти і зробити щось по-іншому.

ІНСТАГРАМ

Я казала, що опублікую перше фото в Інстаграмі, коли в мене буде 500 підписників. Це таки сталося і з цієї нагоди я виклала своє перше фото: равлик в мене на лобі.

Інстаграм – це, перш за все, спосіб стежити за моєю дитиною. Коли вона довго не відповідає на дзвінки, я заходжу в Інстаграм і дивлюся, що 10 хвилин тому з’явилася нова фотографія. Значить жива (сміється, ред). Я навіть знаю вже, що таке Дірект, бо воно допомагає знайти мені мою доньку, коли вона довго не публікує фоток.

ЕЛЕУТЕРЕКОК

Це такий передпенсійний напій, жіночки за 30 мене зрозуміють (сміється,ред.). Інколи в мене бувають проблеми з тиском, тому це дуже допомагає.


Текст Анастасія КАЧИНА
Фото Ірина КАБАНОВА