«Можуть попросити носити крила за спиною, які важать, як мішок картоплі»

Волонтерка і громадська активістка Христина Лесюк з Луцька розповіла про те, що повинні вміти і що мають робити дівчата, які прагнуть працювати моделями в Китаї.

«У Китаї моделлю може працювати практично кожен, хто має світлу шкіру, – стверджує Христина Лесюк. – Якщо в тебе ідеальні параметри і зріст, то ти стовідсотково знайдеш багато замовлень і високу оплату/контракти/агентів і т.д. Але якщо ти такий жирний коротун, не засмучуйся: в менших містах шукають локальних моделей з європейською зовнішністю для показів «і так сайдьот»!»

За словами Христини, китайцям головне: колір шкіри, обличчя, зріст (щоб на фоні китаянок не була надто висока♀️), тоді лише параметри. Крім цього, часто потрібна нетипова зовнішність для фотореклами на сайтах: тут, як у фільмах – не всі актори молоді, високі і худі.

Дівчина каже, що професійні моделі отримують більше, непрофесійні на кілька доларів менше. Але навіть непрофесіоналам замовлень вистачає на роботу без вихідних.



ЩО МОЖНА РОБИТИ?

«Ти можеш бути так званою етикет-моделлю (стояти у звичайних сукнях для кількості; виносити призи в розіграшах на сцену тощо), standing show – стояти нерухомо біля якоїсь фігні в гарних шмотках; catwalk show – ходити по подіуму, демонструючи одяг, речі чи себе; photo shooting – ходити на зйомки для реклами. Ще є варіант вдавати з себе когось, кого скажуть: читати текст англійською ніби ти працівник з-за кордону, наприклад. Але це інша історія», – розповідає Христина, яка викладає в Китаї англійську і підзаробляє як модель.

ЩО ПОТРІБНО ВМІТИ?
Христина наводить перелік із власного досвіду. Тож щоб працювати моделлю, дівчатам з європейською зовнішністю в Китаї треба:
– мати модельну картку з гарними професійними фото (я ні разу не була на кастингу, замовник переглядає картки і вирішує, підходиш ти йому чи ні);
– мати з собою необхідну косметику, безшовну чорну і тілесного кольору білизну; підбори; інколи просять спецшорти/базові футболки і іншу фігню;
– вміти гарно ходити на високих підборах і позувати;
– знати, як швидко і вдало зробити собі макіяж і зачіску;
– вміти домовитися з агентом/агентами за своєчасну оплату і власне зарплатню. Бо є випадки, за модель за 3 години платять 200$, але ти знаєш лише про 100$;
– бути готовим, що тебе проситимуть одягати купальники, брати участь у показах білизни тощо. Це вибір кожного.

ЩО ДОВЕДЕТЬСЯ РОБИТИ?
Цей перелік ще більший. І все залежить від того, що хочуть замовники. Моделі в Китаї часом доводиться:
– стояти нерухомо годину в платті при -8OC або три години в купальнику на сонці при +35 OC;
– ходити по подіуму, навіть якщо на тобі ледь тримається сукня, давлять підбори, сукня довжиною 3 метри, сцена хитка чи розвалюється. Топом є історія дівчат, які ходили на катку, застеленому «ковричком»;
– носити зачіски по кілька кілограмів чи крила за спиною, які важать, як мішок картоплі;
– переодягатися за 15 секунд;
– швидко фарбуватися і робити зачіску;
– носити по подіуму предмети (телефони, пляшки з алкоголем, косметику, коробки, шліфувальний верстат для дерева тощо);
– вставати о 5-й ранку і їхати в інше місто 2-3 години;
– терпіти клей у волоссі/накладні вії/пір‘я в роті/блискітки скрізь;
– фотографуватись із будь-якою хрінню так, ніби це твоя улюблена річ в цьому житті, ти з нею не розлучаєшся і взагалі дуже щаслива.

«Бажаю вам легкої роботи, бо, як розумієте, модельна – то не зовсім вже й легко», – підсумовує Христина Лесюк.

Передрук заборонено.