«У нас все добре, не б'ють»: полонений волинянин зателефонував дружині

Волинянин Яків Веремейчик, котрий потрапив у полон, зателефонував своїй дружині.

Про це повідомила дружина Якова Олена, - пише газета "Нове життя".

Нагадаємо, двоє військовослужбовців 14-ї окремої механізованої бригади з Волині у кінці травня потрапили у полон до бойовиків. Один із них – мешканець села Гірка Полонка Луцького району Яків Веремейчик, інший – житель Любомля Юрій Євтушок.

Як повідомляє на своїй сторінці у "Фейсбуці" брат Якова Богдан Муха, у суботу вранці він спілкувався з дружиною полоненого земляка Оленою. Вона зателефонувала й повідомила, що перед цим до неї дзвонив Яків і говорив якісь банальні завчені фрази типу «у нас (у нього і Юри) все добре; не б'ють; харчують нормально».

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Полоненого волинянина терористи використовують для пропаганди

Олена запитувала в нього й про інше, наприклад, коли їх відпустять, чи мають доступ до телебачення, інтернету, однак не отримувала чіткі відповіді. Тим не менше, родичі здогадалися, що полонені не мають вільного доступу до джерела новинної інформації.

Також Богдан від брата Якова Романа дізнався, що той телефонував на номер, озвучений у попередньому відео, до особи, котра виступала ведучою "прес-конференцій" полонених. Спочатку Романові повідомили, що він запізнився із телефонним дзвінком, проте згодом таки дали можливість поговорити з Яшею.

От тільки чомусь мамі Ользі Веремейчик не дозволили, хоч як просила, почути голос сина. За словами Богдана Мухи, родичі полоненого Юрія Євтушка розповіли йому, що він телефонував до рідного брата, якому, подібно до Яші, повторював лише ті самі фрази: їх не б'ють, годують, все в них добре. А згодом дозволили поспілкуватись Юрію також із дружиною. І знову – лише завчені фрази, мовляв, усе гаразд. І все ж із тих скупих слів обох чоловіків їхні рідні зрозуміли: їм дали можливість поговорити з найближчими людьми тільки тому, що поряд були журналісти.

А за кілька годин на "Ютюбі" з’явилося відео, на якому бійці на запитання рідних про те, коли їх відпустять із полону, відповідають, що чекають обміну. А ще обидва запитували, що про них кажуть, і з полегшенням зітхали, коли чули, що всі чудово розуміють те, що вони – захоплені в полон, що ні в кого нема сумнівів, у тому числі й побратимів із 14-ї бригади, що змушені перебувати «по той бік України» не зі своєї волі.