Пригоди московського гостя у ковельській лазні. ВОЛИНСЬКІ БУЙДИ

У Ковелі на початку 80-х затіяли грандіозну будову союзного значення – селище машинобудівників. Поруч із заводом «Ковельсільмаш» спорудили для працівників підприємства цілий каскад багатоповерхівок і два гуртожитки.

А позаяк будівництво було на контролі в Москві, до міста залізничників приїхав аж зі столиці перевіряльник. Щоб на власні очі побачити хід виконання робіт, а вже тоді підписати державний акт про введення об’єкта в експлуатацію.

Недоробок, як завжди, не злічити. Зате їх вдало перекривали традиційною гостинністю. Поїхали на об’єкт – пообідали, зустрілися з робітниками заводу – повечеряли з керівництвом.

А тоді представник підприємства і другий секретар міськкому Компартії повезли перевіряльника у лазню. Кращу в місті, для найшановніших гостей.

Ото сидять вони в парилці втрьох, відходять від насиченого дня. Гість вирішив вийти. Посковзнувся на дошці й гепнувся на підлогу.

Ковельчани заходилися його підіймати. А був він дядько кремезний. Тягнуть удвох за руки, а він – ні з місця, тільки ричить чогось.

Ще сильніше у такт рвонули.

– А-а-а-а, – заволав гість. І жодного слова.

Ну, думають, перебрав, нічого сказати не може. Давай ще разок.

– А-а-а-а, – ще дужче несамовитим голосом кричить.

Щось тут не те, збагнули. Оглянули розімліле тіло зверху і знизу. І виявили: коли одна дошка прогнулася, як на неї хтось із ковельчан став, у гостя мошонка в дірку між дошками потрапила. Забрав ногу – і пастка закрилася. А тут ще тягнуть його на себе.

Дістали вони акуратно компартійне достоїнство, перепросили чемно столичне начальство.

Не підпише акта, подумали. Підписав.

Святослав ЛЕСЮК