Мужчиномір, спінінг і туфлі «від мами». Що в кабінеті Юлії Сиротинської. ФОТО

У її просторому кабінеті – запах дорогих парфумів (щось на кшталт атмосфери магазину «Brocard»). На краю робочого столу – п’ять флаконів із різними парфумами. Організувавши ревізію у її шухлядах, пізніше ми знайдемо стільки ж. У шафі – чотири пари елегантних туфель на шпильці і ледь помітні чорні кросівки. На чорному столі для переговорів аромапалички, а за шторою – …спінінг.

Поруч – місце, яке сміливо можна назвати гримерною. Бо тут – і дзеркало у весь зріст, і косметичка, «нафарширована» кісточками для макіяжу, губними помадами та блисками різних відтінків. А ще ведмідь, ростом тільки трошки нижчий за господиню кабінету.

Під керівництвом Юлії Сиротинської – майже півсотні чоловіків. Ще кілька років тому мер Микола Романюк напівжартома охрестив її «термінатором року», і навіть відповідний диплом на новорічному корпоративі подарував. Певно – за боротьбу з незаконно встановленими гаражами і сараями...

«ЛЮБЛЮ, ЦІЛУЮ, ЩАСТЯ, ЗДОРОВЛЯ»



Коли мова зайде про найцінніше, що є в кабінеті, Юлія Сиротинська автоматично подивиться на фотографію своєї 10-річної доньки. Поруч світлини – невеличкий шмат паперу, незграбно вирізаний Даринкою, коли та ще навчалася у першому класі.

«Відтоді вже пройшло чотири роки, але я все одно зберігаю цю записку. Бо хоч і дрібничка, але все ж пам'ять», - показує дарунок Юлія.

АНТИСТРЕСОВИЙ СПІНІНГ НА 8-МЕ БЕРЕЗНЯ



Увесь кабінет чиновниці обставлений квітами. Тут декілька видів орхідей, кактусів, грошове дерево і більше десяти вазонів.

Зазираючи за одну зі штор, Юлія Сиротинська починає заливатися сміхом… Поруч столу для обговорень за шторою захований спінінг. Його, каже жінка, подарував близький знайомий на …8 березня.

«У житті був період, коли повсякденно траплялися якісь стресові ситуації. Тоді він запропонував мені таке хобі, до якого я віднеслася дуже навіть скептично. Вперше, коли ми виїхали на озеро, це заняття мені мало сподобалося», - розповідає Юлія.

Однак пізніше Юлія таки «розсмакувала» риболовлю. І тепер може похвалитися досвідом рибалки.

ШКУРКА І ТУФЛІ З-ЗА КОРДОНУ



У шафі Юлії Сиротинської службовий одяг муніципальної варти. Тут піджак, футболка, сорочка, куртка і капелюшок. Поруч висить «шкурка» - так чиновниця називає світло-коричневу хутрову шубку, що різко виділяється з-поміж ділового одягу.

Унизу шафи – чотири пари елегантного взуття на підборах та ледь помітні кросівки. «А то на рибалку», - сміється чиновниця. Тут чорні лаковані човники і дві пари туфель з відкритим носком.

Керівниця департаменту каже, що найбільше до вподоби взуття від відомого бренду «Ivanka Trump». А опісля додає: туфлі придбані не за власні кошти, а за мамині, яка зараз – за кордоном.

ПРАВИЛА СИРОТИНСЬКОЇ, АБО ВАЖЛИВЕ ПРАВОРУЧ



На столі Юлії Сиротинської чимало кольорових стікерів, наклейок та скріпок. А майже на кожному із документів наліплений яскравий клаптик.

«Для того, аби не губитися у стосах паперів, я взяла за звичку ліпити кольорові стікери. Приміром, якщо це червоний колір – то зміст документу треба виправити, зелений – вичитано та схвалено, помаранчевий – я з чимось не згідна, треба пояснити», - каже чиновниця.

В облаштуванні робочого стола в Юлії Сиротинської є чітке і беззаперечне правило – усе, що треба вичитати, прочитати, перевірити чи підписати, мусить лежати праворуч. «Палаючі» документи (тобто ті, розгляд яких «горить»), діловод департаменту складає в папку зі стікером «терміново».

ТИЖНЕВИЙ ПЛАН І «ВАРТА ПЕРЕМОЖЦІВ»



Під рукою чиновниці тижневий план на аркуші розміру А3. Сюди вона записує усі заплановані зустрічі, наради, конференції.

У п’ятницю Юлія великими літерами вивела слово «футбол». Пояснює, що футбольна команда департаменту «Варта переможців» увійшла у трійку найкращих. Вони змагаються за кубок пам’яті міського голови Луцька Миколи Романюка.

«НАФАРШИРОВАНА» КОСМЕТИЧКА ТА ЧОЛОВІЧА МІРКА



У правому кутку кабінету – жіноча «гримерна». Тут мрія чи не кожної жінки – дзеркало в увесь зріст. На невеличкій поличці із кольорових рамок посміхається 10-річна Даринка. Над полицею із світлинами висить плазма. У кутку вмостився метровий світло-коричневий ведмідь, подарований на 30-річчя.

«То був мій день народження. Мій хороший знайомий сказав, що квітів мені подарують досхочу, а тому приволік величезного ведмедя. І, направду, то дуже приємно, коли в твої 30 приносять дитячу іграшку», - згадує Юлія.



Керівниця департаменту каже, що на роботі проводить чи не найбільшу частину свого життя. Тому не дивно, що біля дзеркала лежить відкрита набита всіляким добром косметичка. Юлія Сиротинська каже, що майже не фарбується, адже має перманентний мейкап.

У косметичці декілька видів тонального крему, тіні для очей, туш для вій, рум’яна, пудра та більше п’яти відтінків помад та блиску для губ.

У тому ж кутку висить ще одна цікава річ. Дошка з п’ятьма круглими отворами. Біля кожного – напис: «пустун», «стидливий», «євростандарт», «козак» та «брехун».



Юлія Сиротинська, сміючись, пояснює: то жартівливий подарунок друзів. Подарували, кажуть: будеш так працівників відбирати. Колектив же – чоловічий…

КАРТИНА ЗА НОМЕРАМИ, АБО НЕ СПІНІНГОМ ЄДИНИМ



Свій тимчасово кепський настрій Юлія Сиротинська розбавляє не лише риболовлею, але й малюванням. Зізнається, що Ван Гог із неї нікудишній, однак знайшла альтернативу – такий собі «набір юного художника»: на полотні позначене кожне місце для окремого кольору, окремо – набір цих фарб, так само пронумерованих. Вже майже рік керівниця департаменту номер за номером, колір за кольором творить «Зимовий ранок».

«Я дуже люблю зиму. Тут все, що я люблю: сніг, ліс, водойма…», - розповідає чиновниця.

ЩО ЧИТАЄ ЮЛІЯ СИРОТИНСЬКА



На книжковій полиці кабінету Юлії Сиротинської – класична українська література і підручники для хорошого управлінця. Тут і «Енеїда» Котляревського, і «Кайдашева сім’я» Нечуя-Левицького, і «Хіба ревуть воли..» Мирного…

«Я перечитую те, що не зовсім уважно читала в школі. Просто є якісь конкретні речі, які в 13, 14 і навіть в 17 років ти не сприймаєш так, як сприймаєш це, пройшовши якийсь життєвий шлях», - каже Сиротинська.

Текст Анастасія КАЧИНА
Фото Ірини КАБАНОВОЇ