Зовні автентика, всередині - «бухаловка»: чим живе старий млин у Карасині. ФОТО

У селі Карасин, що на Маневиччині, є старезний млин. Ззовні від нього віє духом минувшини, а усередині хтось уже давно облаштував місце для тусівок.

Про нього йдеться на сторінці «Занесло в село» у Фейсбуці.

Далі подаємо допис без змін:

«Карасинський млин. Маневиччина. Колись він стояв ген за селом.

«Туди ми завше возили молоти. Хазяїн того млина був, він його і строїв. А потім голова перевіз сюди», - розказує найстарша жителька Карасина баба Катя.

Їй 85-ий. «Помнить» вона, яким Карасин і його млин був ще за Польщі.

Якось не в’яжуться бабині спогади з «Вікіпедією». Там пишуть, що млина в Карасині звели «по закінчення німецько-радянської війни». Вона ж каже: «Ге нііі... Він стояв там, кіко я помню. З маленьких літ».

Млина реставрували, виставили «за спини» пам’ятнику воїнам-визволителям. Основа стара. Люди в селі розказують, що дуби на цього млина везли аж з Ковеля і діаметром той найгрубший, що стоїть в основі, до метра.

Крила підпирають небо. Риплять відреставровані східці. Обстановка всередині заставляє думати не про минуле. Схоже, карасинський млин – файний прихисток для тамтешніх підлітків (чи й не підлітків?).

Колоритно так усередині старезної споруди виглядають пляшки з-під пива, пачки з-під цигарок, обгортки від чіпсів і інші «раритети сучасності». На жорнах промовисто лежать карти. Бери і дурня рубайся. Тільки хто дурень, і так ясно...)

А окурків - як насіяли.

Словом, файно горітиме карасинський млин, раптом що... Мало не столітні дуби з Ковеля будуть як свічки... Таке не снилося ні його зодчим, Бенедиктові Матвійчуку та Петрові Сахнику, ні бабі Каті Кусіковій, яка до нього зерно молоти змалечку їздила...».