Психотерапевт пояснила, чому українці схильні страждати

В українців є відчуття прихованої загрози, що може неочікувано зіпсувати їм життя.

Про це Gazeta.ua розповіла психотерапевт Марія Фабричева.

"Історичний факт, що є трагедією і несе в собі біль та смерть, позитивно оцінити не можна. В таких випадках люди або відсторонюються і не хочуть про нього говорити, або направляють свої сили на збереження дітей. Але якщо з покоління в покоління передавалась думка, що небезпечно бути багатим, гарним, щасливим, довіряти оточуючим — вона закріпилась у кожному. Мали великий відрізок часу, коли дружба перевірялась або бідою, або доносом, що міг вартувати життя. Навіть якщо уявити ідеальну фантазію, що до початку 20 століття люди жили добре. То потім точно щось пішло не так. А саме роки радянського терору і сильної домінуючої влади, яка сама була не здоровою. Візьмемо час до 1955 року. Тобто до розвіювання культу особистості, коли Сталін помер, Берію Розстріляли, Хрущов заявив, що ми помилялися і пішла перша хвиля амністій. При чому випускали не політв'язнів, а суворих кримінальних елементів. Ці люди доходили до міст і вводили свій терор. Спланована політична акція, яка мала показати людям їх місце. Тобто навіть за це відрізок часу два з половиною покоління людей жили в страху за своє життя і життя близьких. Відголосок цього в сучасних українцях, які відчувають, що хтось може прийти і забрати у них щось. Умовна темна сила, якій не можна дати назву може неочікувано зіпсувати життя. В ті часи вона їздила на чорних воронках. Ці два покоління забули, що може бути інакше і добре. Що можна робити і говорити що захочеш, якщо це не приносить страждання оточуючим. Тоді альтернативна думка прирівнювалась до смерті", - каже Марія Фабричева.

Психотерапевт вважає, що відлуння наших переконань і побоювань можна знайти в фольклорі.

"Коли досліджувала фольклор, шукала щось позитивне. Важливо було знайти альтернативу. Але зробити це виявилось дуже важко. Не тому, що його нема. А тому, що це не популяризувалося, і не популяризується досі. В наших творах багато про взаємовідносини, а їх основа дуже сумна. Там хтось має або померти, або зрадити. У нас багато плачу, болі і кризи. Маємо в основі фольклор, історію, культуру, яка існувала, потім ламалась і це повторювалось кілька разів. Проходили різні трансформації, але рідко позитивні для нашого народу. Але в будь якій історії є вразливість, і є сила, на яку можна розраховувати. ", - каже Фабричева.

Спеціаліст переконана, що ситуацію можна змінити, якщо зрозуміти її витоки.

"Є поняття культуральних батьків. Воно в собі включає історичну складову, соціокультурну. Те що передається з покоління в покоління — жарти, система понять, легенди. Очікування від ідеальних жінок і чоловіків. Наш внутрішній дорослий знає про нові можливості, реалії, що 21 століття, Маск машину в космос запустив. Але наш культуральний батько цього не приймає. Знає, що гроші псують людину, що народжений повзати — літати не може. Цей конфлікт лежить в основі людських дій і передається з покоління в покоління з допомогою фольклору. Насправді можна вибрати: спиратися в своєму житті на страждання або почати жити по-іншому", - каже психотерапевт.