Як відомі волиняни листи відправляли

Cьогодні, 9 жовтня, Всесвітній день пошти. Хоч написання електронних повідомлень та меседжів давно уже замінило традиційний спосіб листування, проте для багатьох поштові листи є цінним атрибутом минулого. Вкладати душу в конверт, наклеювати марку та відчувати внутрішню енергетику відправника – такі деталі не здатен передати навіть технічний прогрес.

З нагоди Дня пошти інтернет-видання «Волинь24» провело опитування серед луцьких віпів, аби дізнатись, коли ж востаннє вони користувались поштовими скриньками замість електронних.

Андрій Лучик, головний редактор інформаційного агентства «Конкурент»:
«Це було 25 квітня 2018 року, коли я надсилав запит рекомендованим повідомленням в Любохинівську сільську раду Старовижівського району. Емоції були приблизно такими: «Спробуйте, <вирізано цензурою>, не відповісти!»
Якщо упустити аналогії із туалетним папером, то запах паперу в мене асоціюється винятково з друкарською фарбою. Тобто із випусками газет «Хроніки Любарта» та «Конкурент».

Назар Пащук, капітан команди «Замок Любарта»:
«Востаннє відправляв лист у класі 5-му. Коли був малий, то займався народними танцями. Тричі був на гастролях у Німеччині, де нас розподіляли по сім’ях. Тричі я жив з одними і тими ж людьми. От їм і відправляв листа. Якби довелось зараз відправляти, я б здивувався.
Аромат паперу асоціюється з чимось таким паперовим. Із папером, наприклад».

Сергій Мартинюк, лідер гурту «Фіолет»:
«Давно такими видами комунікації не користуюся. Хіба це стосується, наприклад, коренспонденції згідно з договорами з ТБ-каналами, котрі використовують нашу музику… Хоча шанувальники частенько радують листами, написаними від руки. І це дуже гарна традиція, котра викликає хороші емоції. І справа не в папері. Справа в написаному від руки тексті. Це хоч і умовність, але дуже тепла і душевна умовність».

Ольга Ляснюк, голова Волинської обласної організації Національної спілки письменників України:
«Не так давно, навесні, відправляла за кордон книжки і приклала до них лист, написаний від руки. Якщо ж говорити про постійне «паперове» листування, то воно в моєму житті було давненько.
Передовсім, пишучи листа і відправляючи його комусь, хочеться передбачити реакцію людини, яка його отримає, як вийматиме із конверта списаний папір… який вираз обличчя буде у неї в той момент…
Асоціації з листами трепетні. Я ще пам’ятаю, як у поштових відділеннях можна було придбати спеціальний набір для листування: гарні конверти, художньо оформлений папір. І, відсилаючи лист, написаний на такому папері, можна було трішки припарфумити. Аби додати атмосферності».

Костянтин Яворський, журналіст «12 каналу»:
«Останній лист відправляв роки два тому. Потрібно було переслати роздруковані світлини великого формату. При цьому жодних емоцій я не відчував. Робота – як робота. Та й раніше аромат листів мене не зачіпав. Та й до запаху сургуча, яким штемпелюють посилки та бандеролі, також особливого трепету не відчував. Інша річ – нова чи стара книга. Тут почуття змішані: ностальгія, захоплення, очікування інтиму із джерелом знань».


Наталка Войтович, телеведуча:
«Лист поштою відправляла востаннє десь років 15 тому. Це були листи друзям із літніх таборів, маю листи-відповіді від них і досі, бережу їх. Листи – особлива енергетика, але це вже призабулося. Я любила писати і досі обожнюю аромат паперу. Романтика листування нині втрачена. Шкода...»

Дмитро Грелюк, директор РЦ «Промінь»:
«Особисто вже не пригадую, коли відправляв листи, але в силу робочих обставин траплялись такі ситуації. Емоції при цьому складно охарактеризувати. Мабуть, більше позитивні, ніж негативні. Насправді аромат паперу чудовий. Наприклад, віддаю перевагу читанню тільки друкованої літератури, ніж на електронних носіях. Тому можу сказати, що аромат паперу приносить більше естетичного задоволення».

Микола Яручик, депутат Луцької міської ради:
«Листи поштою відправляємо практично кожного дня, тому що я займаюся підприємницькою діяльністю. Особисті листи відправляв давненько, чесно кажучи. Наразі це все робить моя помічниця. Раніше дуже часто таке траплялось, писав вітальні листівки. Писав у газету «Зірка», коли був школярем. Навіть відповідь отримав. Пригадую, що на політінформації ще й зачитували. Мене тоді дуже бентежило, що в класі пов’яли вазони через протирання підвіконь хімічними засобами. Емоції тоді були дуже позитивні, адже так цікаво відправити лист, отримати відповідь.
Асоціації нормальні та позитивні, бо я з папером маю справу щодня, адже я продаю папір. Буквально щойно купили 300 пачок паперу, бо будемо продавати. Папір – приємний запах, приємні емоції, тільки позитив».

Вікторія Поліщук, режисерка:
«На жаль, із розвитком сучасних технологій паперові листи відійшли далеко в минуле. Адже комунікувати через мобільний телефон, соціальні мережі та електронну скриньку набагато швидше. Найбільш довгоочікуваними були листи, які приходили від друзів з-за кордону. Зазвичай писали про свої маленькі дитячі події та плани. А ще обов’язково обмінювалися календариками або ж наклейками з популярними співаками та акторами. І навіть нещодавно, перебираючи особисті речі, знайшла скриньку із листами, адже це не просто приємні спогади ,це ціла маленька епоха паперових сповіщень».

Підготувала Єлизавета НАХАМЕЦЬ