Безтолкові чи куплені: Чому рожищенська поліція завалила розслідування смерті?

Коли знайшли Вадима Степанюка, він іще був живим. Не реагував ні на звуки, ні на доторки – лише дивився в небо широко відкритими очима. Жінка, яка побачила нерухомого Вадима на своєму подвір’ї, каже, що і досі у неї перед очима стоїть той погляд, ті його очі… Пульсувала вена на шиї. Насправді, то вже була ілюзія життя. Бо пізніше лікарі скажуть: від такої травми смерть мозку настала миттєво...

Як таке сталося, що життя 36-річного Вадима раптово обірвалося? І чому поліція стверджує: сам впав, сам вбився, а факти – говорять зовсім про інше?..

ЩО КАЖЕ ПОЛІЦІЯ?

20 квітня 2018 року о 6.43 до поліції надійшов дзвінок з повідомленням, що у Рожищі, неподалік кафе «Венеція» знайшли чоловіка без свідомості. Ним виявився 36-річний мешканець Луцька Вадим Степанюк.

Поліція допитала маму. Провела огляд місця, де знайшли Вадима. А також – інших двох локацій, де, за повідомленнями рожищан, знайшли плями крові і речі потерпілого.

Допитали сусідів. Ніхто нічого не бачив. Справу закрили.

26 квітня, так і не прийшовши до тями, Вадим Степанюк помер.

Після скарг мами Вадима до прокуратури, справу відновили. Поліція проводила допити, але жодних обставин так і не з’ясувала.

Судово-медична експертиза встановила: чоловік отримав смертельну травму після падіння з висоти власного росту… 25 вересня справу знову закрили. Сам вбився, – сказали матері загиблого. На решту обставин, які ніяк не «вписувалися» у версію «самопадіння» поліція відповідей не дала.



ПРО ЩО МОВЧИТЬ ПОЛІЦІЯ?

Нерухомого Вадима Степанюка знайшла рожищанка Тамара Тотчасова у себе на подвір’ї. Розповідає: чоловік лежав рівно, руки вздовж тіла – так не падають… Поруч, на свіжоскопаній клумбі вона помітила сліди від чоловічого взуття. Сам Вадим був в одних шкарпетках. До слова, в цілих шкарпетках. Не схоже, щоб він ішов босим, каже жінка.

Тим часом кросівки Вадима знайшли за 200 метрів, в іншому місці. Поруч – його телефон, гаманець і великі калюжі крові.

Чи міг Вадим впасти тут, отримати важку травму, загубити взуття, піти далі і померти на місці, де знайшли його тіло? У жодному разі. Незалежний судово-медичний експерт, який оглянув опис травм Вадима, зроблений патологоанатомами, запевнив: із такою відкритою черепно-мозковою людина не змогла б навіть підвестися, не те, що іти далі.

На те, що смерть носила насильницький характер, натякає ще дві обставини. По-перше, лікарі і мама пригадують: на тілі Вадима були й інші травми, синці, рани, які він не міг отримати, просто впавши. По-друге, разом із слідами крові Вадима було знайдено кров іще однієї людини.

«Там місце таке, де люблять розпивати спиртні напої», – пояснив чужу кров слідчий Володимир Тарасюк, який вів цю справу. Але місце, де знайшли кров – це фактично теж подвір’я мешканців. Родина – релігійна і тут ніколи не бачили ні гучних гулянок, ні тим більше – бійок. Та головне – кров іншої людини знайшли не на якомусь «місці», а на джинсах та кросівках Вадима…

Поліція не пояснює усі ці обставини. Ні про те, чому тіло Вадима лежало у неприродній для падіння позі. Ні про сліди від взуття поруч у той час, як сам Вадим був босим. Ні навіть кров іншої людини не викликала в слідства сумніви… Сам впав. Сам вбився, – вперто стверджують.



ЩО РОЗПОВІДАЄ МАМА?

Напередодні трагічного дня Віра Степанюк приїхала разом із сином до Рожища. Ввечері просила Вадима лишитися вдома, але він поїхав «прогулятися». Близько десятої вечора говорила із ним по телефону. Казав не хвилюватися, був веселим.

Коли не повернувся додому, мама постійно просиналася і пробувала додзвонитися. Із третьої ночі до п’ятої ранку набирала кілька разів, і – хтось збивав.

Вранці, близько восьмої, приїхала поліція. Запитали, чи немає Вадима вдома і попросили під’їхати з ними в лікарню. Дорогою розповіли про трагедію.

«Я відразу кинулася до лікаря. Прошу: розкажіть, що ж сталося. Він дістав записи і почав зачитувати. А за спиною в мене стояв слідчий, Богдан Дем’янчук, і почав руками показувати знаки лікарю, щоб нічого не казав. Той перервався, сказав, що не має часу і пішов», – розповідає Віра Степанюк.

Слідчий відразу запевнив маму, що Вадим – сам впав. Що немає свідків, ніхто нічого не знає.

«Почав віддавати мені одяг і речі Вадима. Каже: забирайте. Я кажу: нічого не буду забирати, ви ж маєте провести експертизу. Він наполягає: забирайте! І пхає мені його в руки… Я категорично відмовилася, тоді вже почав запаковувати речі», – пригадує мама.

Віра Степанюк намагалася поспілкуватися з лікарями, щоб з’ясувати, як рятувати сина. Але за нею слідом весь час ходив слідчий і наполягав, щоб їхала з ними у відділок давати покази. Жінку кілька годин тримали в поліції, розпитували про сина, про вечір напередодні.

«Я їм пояснюю: я нікуди не втечу, ще встигну дати покази. Пустіть мене до сина…» – але в поліції не чули маму Вадима, продовжували допитувати.

Не чують і зараз. Жінка власними силами встановила обставини того трагічного вечора, поспілкувалася з десятками людей, які могли щось бачити чи знати… Сам впав. Сам вбився, – наполягають.



* * *

Чергову скаргу Віри Степанюк на халатне розслідування вбивства її сина зараз розглядають у слідчому відділі головного управління поліції в Луцьку. Мама все ще сподівається на чесне слідство, яке допоможе з’ясувати, що ж сталося з Вадимом.

Якщо комусь відомі обставини чи деталі цієї справи – телефонуйте: 050 210-17-62. Допоможіть матері дізнатися правду.

ДИВИТИСЯ ВІДЕО ЖУРНАЛІСТСЬКОГО РОЗСЛІДУВАННЯ "СПЕЦТЕМА: ВБИВСТВО БАЙДУЖІСТЮ"

Людмила ЯВОРСЬКА («Волинь24»)