Незвичайна історія волинської родини, яка виховує 13 дітей

Віталія та Олександр Велички із Гораймівки Маневицького району виховують 13 дітей.

Чоловік і жінка навчалися в одному класі, пише газета "Волинь".

Олександр із сім’ї християн віри євангельської, у Віталії батько був парторгом і довго не мирився з тим, що донька ходила на зібрання з бабусею. Згодом почала їх відвідувати і мама дівчини, а два роки тому, після інсульту, і колишній затятий атеїст повірив у Бога.

Віталія навчалася у Ківерцівському медучилищі, ще встигла півроку попрацювати патронажною медсестрою в Рудниках і Чорнижі, а потім — ​тривалі декретні відпустки. Олександр після школи закінчив шестимісячні курси во­дія-тракториста у Колках, після чого прямо в гаражі почав самотужки освоювати столярну справу: на саморобних верстатах із двома компаньйонами виготовляли столи, стільці та інші дерев’яні вироби.

"З 2006 року я офіційно став підприємцем. Займався лісопильним та лісостругальним виробництвом, мав столярний цех, але він згорів через неправильне встановлення лінії з виготовлення тирсобрикетів. Після пожежі оговтався, але цех уже не відновляв, хоча верстати маю. Окрім того, що пиляємо і стругаємо лісомате­ріал, збиваємо піддони для потреб українських цегляних заводів. Маю сім працівників, які трудяться з початку заснування виробництва", — ​розповідає Олександр Величко.

Велички не тримають ніякої живності і прийшли до цього свідомо.

"Коли я народила шосту дитину, то тоді корову вже продали, а свині ще були. ​Раніше тримали дві корови та вісім свиней, садили гектар картоплі", — розповідає господиня.

"Я почав працювати у столярному цеху біля хати і зрозумів, що власна справа та домашнє господарство — ​речі несумісні. ​Господарка забирає багато часу, і це шкодить основній роботі. Ти повинен щодня рано вставати, щоб попорати живність. Влітку накосити сіна, покропити жуків і тому подібне".

"Але потрібно займатися чимось одним, тоді буде толк. Скажімо, за день я виготовляю двері, а, тримаючи господарство, не міг би їх зробити. Тому вирішив не розриватися між справами. Людина повинна мати час вранці спокійно помолитися, поснідати. На роботу я ніколи не поспішаю, йду на дев’яту, але завжди вчасно. Бо тільки затримаєшся на півгодини, наступного дня і працівники починають пізніше сходитися", — ​підхоплює тему пан Олександр.

Цього року Велички зайнялися полуницею: засадили нею гектар поля, спорудили три теплиці, проклали труби для підігріву ґрунту гарячою водою, аби якнайшвидше вийти на ринок із продукцією. Теплицями буде займатися старший син Андрій.

Хата родині дісталася від батька Віталії Юріївни, але молодий господар оселю добудував. Тепер вона півтораповерхова із шістьма спальнями. Діти — ​найбільше багатство подружжя. 19-річний Андрій уже має свою сім’ю. Донька Юля — ​перша помічниця матері на кухні і невдовзі буде займатися магазином будматеріалів. Беручкий до роботи і син Богдан, який нещодавно закінчив вечірню школу у Цмінах, підсобляв, коли споруджували теплиці.

15-літній Роман навчається у 10-му класі, часто заміняє батька в цеху. Якщо виходить із ладу якась техніка чи прилад в домі, виручає 14-річний Ігор. 13-літня Яна порається коло малини. Молодша на рік Анна та 9-літня Дарина піклуються про менших братів та сестричок. Другокласник Олександр працює на городі. Анастасія лише піде в дитсадок, але й вона допомагає мамі — ​складає попрасовані речі. 4-літній Сергій постійно зустрічає батька з роботи. Трирічна Софія на свій вік дуже самостійна. Найменшій Діні лише два.

"Усі наші діти здорові — ​і це найголовніше. Найчастіше в мене запитують, «яка найбільша каструля на кухні». Часом готую восьмилітровий баняк першої страви на один прийом їжі, ввечері знову треба ставати до плити. Меншенькі люблять молочне, тож їм варю окремо", — ​продовжує Віталія Юріївна.

На свята дружна родина збирається на просторій кухні за великим столом. Готувати доводиться багато: десятилітрову каструлю голубців, чотири великі торти, а ще — ​вареники, пельмені. Тоді допомагає незаміжня сестра господині Лариса.

"Найкращий відпочинок, коли діти сплять. ​Інколи їздимо сім’єю на море. Возимо дітей по черзі. Вдома час від часу любимо посмажити шашлик" — ​усміхається голова родини.

"Ми сприймаємо турботу про наших синів і доньок як велику працю перед Богом, і це допомагає долати всі труднощі. Хочемо, щоб вони виросли справжніми християнами, вихованими і хорошими людьми", — ​каже багатодітна мама.