Про молоко і Лігу чемпіонів. ВОЛИНСЬКІ БУЙДИ

У 90-х один місцевий любитель футболу став у Горохівському районі представником молочної компанії, що тільки зароджувалася.

Поїздив по селах, подомовлявся з головами сільрад, що селяни будуть здавати молоко тільки йому. А зі свого боку пообіцяв вчасні розрахунки.

На той час за здане молоко селянам не платили по кілька місяців. А тут хоч і ціна нижча, але живі гроші обіцяють! Пристали власники корів на такі умови.

З компанією в посередника були домовленості, що вона в його роботу не втручається. І скільки він платить за здане молоко – то його справа. Завод давав свою ціну, заготівельник знижував її для селян, а різницю забирав собі.

Почали працювати.

Минає місяць, минає другий, все ніби гаразд. А на третій дзвонить до посередника голова однієї з сільрад і несміливо запитує:

– Може, вже знайдуться кошти, щоб з нашими двома селами розрахуватися.

– А хіба я вам не платив?

– Та вже третій місяць чекаємо. Люди готові бунтувати, в район хочуть їхати.

– А я рахую-рахую: щось в мене грошей багато. Вже збирався в Київ на футбол.

Наступного дня у двох селах району було свято. Діти їли цукерки, чоловіки пили по сто грамів, а жінки не могли діждати суботи, щоб в Горохів на базар поїхати – собі й дітям обновки купити.

Лігу чемпіонів любитель футболу дивився по телевізору.

Святослав ЛЕСЮК