«Ми так і не наговорилися, не набулися разом», – донька про заслуженого артиста з Волині

Донька покійного заслуженого артиста України, учасника Волинського народного хору Петра Комарука написала зворушливі слова про свого батька.

Зворушливі слова Оксана Ричук написала на своїй сторінці у Фейсбуці.

Нагадаємо, 25 жовтня 2017 року помер заслужений артист України, багаторічний учасник Волинського народного хору Петро Кирилович Комарук.

"Татові сьогодні 70. Як і щороку, він не афішував би, що день народження, що ювілей. Скромно приймав би привітання, дякував би, відповідав жартуючи. Якби дожив.
Тато був сільським хлопцем, але настільки далеким городньо-польового господарства, що й бабуся давно махнула рукою на його синівську допомогу. Та й сам тато самокритично визнавав, що він «не ґосподар» (полюбляв він отак підкреслено вимовляти «ґ» не лише там, де правопис вимагає, наче він цю літеру дуже любив.
Тато мій був справжнім сучасним бандерівцем. Як би пафосно це не звучало, але він любив Україну. Якось дуже ніжно і щиро, як закоханий хлопець любить незграбне курносе дівча з веснянками. Ще в часи глибокої совєтщини розповідав антирадянські анекдоти, ненавидів комуністів, кілька разів відхиляв пропозицію вступити в партію, ніколи не розмовляв російською, а якщо щось цитував, то з незмінно з акцентом: "А вона каже йому своєю собачою мовою «за чьто, ґєрасім!", – пише Оксана Ричук.



Вона додає, що батько дуже багато читав, любив історичну літературу, обожнював і навіть цитував твори Тараса Шевченка.

Крім того, він любив співати. Причому це було не просто його професією — все творче життя в правому дальному баритонському ряду Волинського народного хору, звання заслуженого артиста. За словами Оксани Ричук, Петро Комарук продовжував співати і на пенсії.

"Буквально до останніх днів: відспівав недільне богослужіння і в понеділок пішов на "хімію", – пише його донька.

"Ми так і не наговорилися, не набулися разом, коли я знала, що татові лишилися місяці (та, як виявилося, дні). Я тоді навіть сердилася на своїх менших дітей за те, що вони у мене такі пізні і вимагають мами, в той час, як тато потребував моєї уваги — доціної.

З днем народження, рідний мій. Я вірю, що сьогодні там, на небесах, прекрасний ангельський хор співає в твою честь. А ти красивий стоїш у вишиванці і скромно посміхаєшся у вуса. Люблю і страшенно скучаю. Щодня.", – йдеться в дописі.



Довідково:

Петро Кирилович Комарук народився 17 листопада 1948 року у селі Волошки Ковельського району в родині службовців. Батько – Кирило Тимофійович, вчитель історії та англійської мови, багаторічний директор шкіл Ковельщини, мати – Галина Родіонівна – агроном.

Трудовий шлях Петро Комарук розпочав слюсарем з ремонту тракторів у Ковельській сільгосптехніці. Після відкриття Ковельського районного будинку культури в селі Колодяжне працював інструктором з клубної роботи. Згодом вступив на хоровий відділ Луцького культосвітнього училища.

У 1971 році отримав спеціальність клубного працівника, керівника самодіяльного хорового колективу. Став методистом Турійського районного будинку культури, а після переїзду до Ковеля – завклубом заводу “Ковельсільмаш” (1973-1978 рр.).

З 1978 року, як створився Волинський народний хор працював в його складі до 2008 року артистом вищої категорії і солістом.

У 1988 році за високу виконавську майстерність та багаторічну працю на ниві пісенного мистецтва йому присвоєно звання заслуженого артиста України.