Головна освітянка Луцька присвятила зворушливий вірш Україні

Начальниця луцького відділу освіти Зіновія Лещенко написала вірш про Україну.

Вона неодноразово розміщала на сторніці у :Фейсбуці" свої поетичні спроби.

Подаємо вірш повністю.

Україно, мій болючий цвіте,
Ти - тужлива і гірка печаль.
Мій єдиний серед ночі світе!
Як же мені жаль тебе, як жаль!..

Чом же листопади злим морозом
Вже багато літ тебе кують?
Де ж той розум, той вселенський розум,
Щоб збагнув, у чім тепер тут суть?!

Нащо гинуть люди, твої люди,
На землі, в повітрі, на воді?
Не туман осінній - морок всюди ,
Мов товариш-побратим біді.

Як ми мрієм сонечку радіти,
І купатись в вранішній росі...
Щоби діти, рідні твої діти
Синьо-жовтий стяг несли усі!

Щоби у вінку з верби й калини
Ти красиво йшла по світу знов.
Щоби співом ніжним соловїним
Залунали величі дібров.

Вже пора усім радіти цвіту,
Нивам золотим, річкам, морям,
Чистим зимам, і предиву-літу,
Сонцю, зорям, місяцю, вітрам.

Воскресай, виходь же із туману,
Україно, добрий світе мій!
Я в щасливі очі твої гляну,
Сповнені надій і добрих мрій!