Чи ходитимуть лучани пішки*

Протести проти здорожчання вартості пального вивели у Франції тисячі людей на вулиці.

«Жовті жилети» б’ють вітрини, підпалюють машини та руйнують інфраструктуру французьких міст.

В Україні декілька тижнів тому активісти теж блокували заправки, протестуючи проти підняття цін на пальне та вимагали знизити акцизи.

Як не прикро, але намагання як українців, так і французів адміністративно знизити вартість пального, можна порівняти з намаганнями мурахи зрушити слона. Закони ринкової економіки невблаганні, а хто вважає інакше, може вивчити досвід Венесуели, де за туалетним папером потрібно було їздити до сусідньої Колумбії.

В Україні пальне дорожчає, і це – факт. Цьому є дві основні причини: здорожчання нафти на світових ринках і девальвація гривні. Адже більшість пального Україна закуповує за кордоном, тому його вартість тісно прив’язана до курсу долара чи євро.

Здорожчання пального автоматично означає підняття цін на інші товари та послуги. Особливо це стосується пасажирських перевезень, де вартість пального займає левову частку собівартості послуги.

Востаннє у Луцьку тариф на проїзд у маршрутках піднімали не так вже й давно – у травні цього року. Здавалося б, зараз говорити про підняття недоречно. Але згадайте тезу про невблаганність законів ринку. Ми можемо скільки завгодно хотіти зворотного, але сніг завжди падатиме донизу, а не злітатиме на хмари.

ЧОМУ ПІДНІМАТИ ВАРТІСТЬ НЕОБХІДНО

Структура тарифу на проїзд у маршрутках складається з багатьох компонентів, як-то: витрати на пальне, мастильні матеріали, шини, акумулятори; оплата праці водіїв та нарахування на неї; амортизація автобусів; витрати на техобслуговування та ремонт, адміністративні витрати, прибуток перевізника та інших.

На кожному міському маршруті собівартість перевезення різна. Коли піднімали вартість проїзду до 5 гривень, то департамент економічної політики Луцької міськради розрахував вартість перевезення по кожному маршруту (десь вона була вищою, десь – нижчою), а потім визначив загальний тариф на перевезення по місту.

Якщо взяти цифри з цього рішення і порахувати структуру собівартості перевезень, то найбільш витратними складовими є: пальне (44%), технічне обслуговування та ремонт (19%) та зарплата водіїв з нарахуваннями (10%).

Важливим моментом є ціна дизпального, яку закладали у тариф. У середині травня виконкомівці вирішили, що справедливою ціною буде 23 грн/літр, хоча на той час цінники на АЗС показували майже 27 гривень.

Як же змінилася ціна дизпального за цей час? Станом на 11 грудня середня роздрібна ціна в Україні становла 30,45 грн/л. Різниця – 7,45 грн. Якщо порахувати, що зростала тільки вартість пального і не брати до уваги зарплати водіїв та деталі для ремонту, то тариф уже автоматично мав би зрости на 3,27 гривні. Тобто справедливий тариф на перевезення в луцьких маршрутках мав би бути десь між позначкою 8 і 9 гривень.

Зрозуміло, влада не піде на такі кроки, але чи унікальний Луцьк у цій ситуації?

А ЩО У СУСІДІВ?

Ми поцікавилися ситуацією в інших обласних центрах України. В більшості з них зараз встановлений тариф на проїзд 5 гривень. Але є низка міст (Вінниця, Запоріжжя, Дніпро, Суми), де тариф на окремих маршрутах становить 6, 7, а то й 8 гривень за одну поїздку.

Обласні центри (Житомир, Львів, Полтава, Рівне, Суми, Чернівці, Черкаси) зараз проходять процедуру перегляду тарифу на міські автобусні перевезення. А в Херсоні та Тернополі вже ухвалили рішення про підвищення вартості проїзду до 6 гривень.

Здавалося б, все нічого, але середня довжина автобусного маршруту в Луцьку становить 30,87 км. Це нарівні з такими містами як Одеса (36,3 км), де проїзд вартує 7 гривень за одну поїздку, та Запоріжжя (33,3 км), де проїхатися можна від 5 до 8 грн. в один бік. При цьому у сусідніх Рівному та Львові, де також хочуть підняти вартість проїзду, протяжність автобусних маршрутів у середньому в 2,5 рази менша, ніж у Луцьку.

Таким чином бачимо, що здорожчання пального змушує місцеву владу по всій Україні переглядати вартість проїзду в міських автобусах.

Отож, піднімати тарифи на проїзд у Луцьку потрібно. Але міська влада повинна чітко регулювати цей процес. Не можна допускати підняття вартості проїзду до 8 чи 9 гривень, адже це боляче вдарить по кишені кожного лучанина. Але й залишати тариф на рівні 5 гривень ми не можемо, бо це зупинить місцевих перевізників, яким елементарно не буде чим наповнити баки своїх маршруток. Але чи готова луцька влада адекватно реагувати на виклики щодо проїзду в транспорті?

Від цього й залежатиме відповідь на питання: ходитимуть лучани пішки, чи й далі їздитимуть в маршрутках…

Дмитро УРБАН