Майстриня з Володимира представила в музеї Прикарпаття волинські писанки

Майстриня з Володимира-Волинського представила волинські писанки на виставці в Музеї мистецтв Прикарпаття.

Про це повідомляють на сайті газети "Галичина".

У малій виставковій залі Музею мистецтв Прикарпаття відкрилася виставка майстрині з Володимир-Волинського Лесі Мартинюк. Майстриня представила писанки та інші мистецькі роботи, виконані в різноманітних техніках. Експозиція вийшла дуже багатогранною та настроєвою, адже додає її відвідувачам великоднього настрою.

В експозиції представлені найкращі зразки волинської писанки, автентичні орнаменти «ожили» не лише на курячому яйці, а й – на страусовому.

«Писанка по всій Україні – однакова, тому що головний символ у ній – сонце, життєдайна енергія, - наголошує майстриня. - А на Волині вона червона, рожева, тому що основний символ сонця – це ружа. Її також фарбували у відварі з цибулиння, тому її ще називали «золотою». Це основна відмінність волинської писанки. Куряче яйце виступає атрибутом Великодніх свят, а страусове, перепелине - це вже, як мистецький витвір, тому митці полюблять працювати на таких великих сферичних поверхнях, пробуючи своє вміння, свій хист».

Довідково: Леся Мартинюк – викладач-методист декоративно-прикладного мистецтва та дизайну Володимир-Волинського педагогічного коледжу імені А. Кримського, керівник зразкового художнього колективу писанкарів «Писанки княжого граду», керівник студентського гуртка-студії «Сонцеквітка», член Національної спілки народних майстрів України.

Писанкарка народилася на Тернопіллі, закінчила художній факультет Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, тож Івано-Франківськ – для неї є своєрідною другою домівкою і презентувати виставку своїх робіт саме в цьому місті для неї – дуже трепетно.
Майстриня займається писанкарством понад 20 років, володіє усіма сучасними техніками оздоблення писанок, втім віддає перевагу традиційному восковому розпису писанок, а також вивчає семантику волинського письма. Найбільшим своїм досягненням пані Леся вважає популяризацію писанкарства на Волині, адже коли в 90-х роках приїхала до Володимира-Волинського, воно не було там настільки поширеним та розвинутим, як сьогодні.