У Львові поховали відомого дисидента з Волині

У Львові поховали історика, дисидента 83-річного Валентина Мороза, який відсидів 13 років радянських таборів.

Біля каплиці на вулиці Пекарській, 59 поблизу центру міста зібралось до сотні людей. Більшість - старшого віку, - повідомляє Газета.ЮА.

Це викладачі з львівських університетів, очільники міста та обладміністрації. Одиниці тримають букети гвоздик.

Написав десятки історичних збірників, поезії. Видав останніми роками монографію у трьох томах "Україна у двадцятому столітті". Досліджував дисидентський рух, табірні режими політв'язнів.

"Був крайнім правим. Дуже критикував СРСР. Його погляди вплинули на формування наших антикомуністичних настроїв, - каже історик Іван Сварник. - У 1972 я з однокурсниками перебував у нелегальному гуртку, де читали заборонені історичні праці, зокрема і його. Врешті нас вигнали з університету. Коли Валентин Мороз повернувся в Україну, разом працювали на львівському радіо. Мав непростий характер. Вважав, його думка є істиною. Навіть погляди Грушевського критикував. Але студенти його любили. Був чудовим оратором. Говорив живо, логічно, послідовно. Кожних 10 хвилин сипав дотепами".

Помер удома 16 квітня. Напередодні у нього був день народження.

"Жартував, що Людкевич жив 100 років і якби не справляли йому день народження, то ще би сто прожив. Він помер на другий день після 83-річчя, - розповідає колега Ігор Огірко. - Ми познайомилися з ним 25 років тому. Потім працювали разом. Він викладав ще донедавна. Останні 10 днів вже важко ходив. 4 дні до смерті не говорив, може мав інсульт. Жив, як козак, не готував гробівця собі, не накопичував маєтків. Щоправда 20 років тому гарну хатину собі побудував під Високим замком. До останнього він водив машину. Мав такого червоного буса, якого ще з Канади привіз. До Канади їздив щороку, бо залишався громадянином цієї країни, але залишався в Україні. Помер самотнім".

Процесія вирушає на Личаківське кладовище, що розпочинається за 200 метрів від каплиці. Там для нього приготували могилу на полі почесних поховань. Присутні мовчки спостерігають за похованням. З рідних – єдиний син Валентин, який 19 квітня спеціально приїхав з Німеччини. Він вусатий, одягнений у сірий костюм поверх темної футболки. Від коментарів відмовляється. В кінці дякує усім, хто прийшов вшанувати його батька.

"Для мене право бути українцем – найсвятіше право", - пригадує слова Мороза письменник, дисидент Ігор Калинець. Виступає також із віршем Василя Стуса народний артист Святослав Максимчук, із промовою Герой України Юрій Шухевич та представниця із посольства Канади.

За півгодини похорон завершується. Усі присутні розходяться окремо.

Валентин Мороз народився 15 квітня 1936 року в селі Холонів на Волині. Навчався у Львівському університеті імені Франка. Через політичні погляди йому не дозволили захистити кандидатську. Науковий ступінь він здобув у Німеччині. У 1965 році Валентин Мороз був позбавлений волі на 4 роки. Другий арешт у 1970 році з вироком –14 років тюрми і таборів суворого режиму. У 1979 році його у числі п'яти політв'язнів обміняли на двох радянських шпигунів, колишніх службовців ООН, яких засудили у США. Валентин Мороз потрапив до Сполучених Штатів. А у 1981 році переїхав у Канаду. В Україн перебрався 1992 року. У Львові викладав історію студентам і працював на радіо.