Мандрівники побували в забутих селах Волині. ФОТО

Експедиція туристів Ганна Кузьо, Сергій Палько, Тарас Кошик, Володимир Гарбузик, Олексій Дубовик мандрували старими волинськими селами.

Враженнями від мандрівки поділилася у "Фейсбуці" Ганна Кузьо.

"Під час сплаву познайомилися не лише з природою цього краю, а й із культурою та історією", – розповідає львів’янка.

Волинські віддалені села Сваловичі та Нобель вразили мандрівників найбільше.

"Можливо, це збіг обставин – хороша компанія, спокійна погода та фізична втома під час візиту до обох сіл. У Сваловичі ми потрапили після довгої боротьби із зустрічним вітром, а Нобель – це наша остання зупинка", – пише авторка.

Вона розповідає: "Ці села справді унікальні. Розташовані на краю світу – села тупикові, дорога лише одна з району, а далі болота і плавні. Громадський транспорт не ходить, дороги розбиті, мобільна мережа тягне більше білоруська".



У Сваловичах живе менш ніж 15 людей.

"Хати під очеретяними стріхами, рами блакитного кольору, у вікнах деяких будинків вата з ялинковими прикрасами, – ділиться спостереженнями Ганна Кузьо. – Багато порожніх господ – час не жаліє літніх людей, вони, мов ангели-хранителі давнини, поступово покидають свої домівки. А у вікнах білі фіранки сором'язливо прикривають залишені світлини та ліки на столі, збиті подушки в три поверхи, розписані скрині, облущений чайник. Цікаво, що парканів майже ніде немає. Лише вмираючі яблуні поміж хатами ще живуть, живуть і тягнуться до неба та до землі водночас".

У Нобелі, за словами мандрівниці, жвавіше.

"Є школа, вовтузяться діти на перерві, чутно звичний сільський гамір – птиця, собаки. Виявляється, згадки про село Нобель є ще у Літописі руському, і років йому майже як Львову. Село розташоване на вузькому півострові, що тягнеться однією вулицею, а з обох сторін проглядається однойменне озеро. Ой, люто, напевно, тут, коли над водним плесом здіймається вітрюган", – йдеться у дописі.

Компанія мандрувала поміж хатами, що доживають віку, деревами Свалович та спокійними вулицями Нобеля.

"Слухали птахів, вдихали спогади. Роздумували, як тут раніше жили люди, як пройшлася по них війна і яке майбутнє чекає цю згасаючу історію під відкритим небом", – розповіла про подорож волинськими селами львів’янка.