«Маєш виріб – маєш гроші»: лучанам розповіли, як стати успішним ковалем

У Луцьку побував коваль з Рівненщини, який уже 11 років живе у майстерні, аби купу брухту перетворити на гордого орла чи ніжну ружу.

Про це пише прес-служба Волинського обласного центру зайнятості.

Знайомтеся: Сергій Торуля – коваль, майстер, який об’їхав не одну країну, побачив не одну кузню, щоб винайти свою формулу підкорення металу.

У червні пан Сергій завітав до Луцька не просто, щоб купити баночку чорниць на Варшавському ринку. Він – на проекті «Територія майстерності», організованому Волинським обласним центром зайнятості, презентував лучанам прадавню професію коваля. Нагадаємо: аби вивчити потреби роботодавців краю, а разом із тим презентувати освітні можливості і послуги служби зайнятості, популяризувати робітничі професії фахівці Волинського обласного центру зайнятості 27 червня на головній площі Луцька організували міжобласний інтерактивний захід «Територія майстерності».

Мабуть, тільки творча натура, яка поєднує в собі відкриту, багату вдачу й наполегливий характер може навчати улюбленій справі. Свій досвід пан Сергій передає слухачам Гощанського навчального відділення Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості на курсах коваль ручного кування.

За 11 років майстер виробив свій підхід – наполегливість, акуратність, терпіння, натхнення, творчість та віра у власні сили. За цей час коваль навчився чути, розуміти метал і говорити з ним. Талант майстра оцінили не лише в Рівному. Його роботи бачили у Чехії, Франції, Королівстві Нідерланди, Іспанії. А в Івано-Франківську, на «Святі ковалів», що взяло початок ще у 2001-му, в кожній кованій скульптурі є створений паном Сергієм елемент. І не один!

У Луцьк коваль привіз мобільну кузню, що дозволила презентувати професію сповна. Тож охочі лучани не просто били молотом по червоному металу, а й легенько вигинали його у різні боки. Як не дивно, більш за все ця професія притягувала красунь міста. А нас цікавить, чи важко, чи приносить заробіток?

«За цей час я був учасником багатьох фестивалів у різних куточках світу. Вони дають можливість обмінюватися досвідом, вивчати нові техніки. А ще з кожним фестом ми популяризуємо ковальство. Приємно, коли ти їдеш із міста, а там лишається твоя часточка у цікавій роботі. Чи важко? Ні. Бо коли робота улюблена, то вона неважка. А заробляти просто: якщо маєш виріб – то маєш гроші», – каже коваль.

У розмові дізнаємося й деталі: вартує якісне обладнання не одну тисячу євро; проблем із сировиною немає; ескізи робіт виконує сам. За час навчально- практичної діяльності дівчат (жінок) ковальству не навчав. Хоча, за словами майстра, до 2015 року у законодавстві було обмеження щодо навчання жінок за цією професією. Але, коли жінка працює біля молота, її вироби швидше купують.

Пан Сергій для прикладу розповів про жінку коваля з Карибських островів, із якою познайомився на одному фестивалі. Вона продала свою роботу, ну дуже дорого!

«Жодному чоловіку не під силу стільки вторгувати!» – запевнив майстер.