Помер один із керівників УПА на Волині

У віці 99 років помер знаний учасник ОУН—УПА, один з організаторів повстанського руху на Волині, політв’язень, один із керівників Норильського повстання Степан Семенюк (Драницький).

Степан Драницький народився 19 січня 1920 року в селянській родині на Волині, пише видання Новинарня.

1938 року став членом Організації українських націоналістів, отримав псевдо “Федько”. При радянській владі пройшов перепідготовчі курси і працював вчителем історії.

З 30 серпня 1940 року перейшов на нелегальне становище, був районовим провідником Острожецького району (входив до Луцького округу ОУН).

За часів німецької окупації мав псевдо “Матвій”. Восени 1941 року став провідником ОУН Луцького району, а з лютого наступного року — окружним провідником ОУН Луцької округи.

У травні 1943 року Степана Драницького призначили суспільно-політичним референтом обласного проводу ОУН, а згодом — Військової округи “Турів” Української повстанської армії, шефом політичного штабу.

Від липня 1943 року — член Крайового проводу ОУН П3У3. Неодноразово брав участь у боях.

У друкарні Колківської республіки видав посібник для початкової школи “Українознавство” (1943). Після переходу фронту в серпні 1944-го — референт пропаганди ВО УПА “Тютюнник”.

9 вересня 1944 року потрапив у полон.

Під час арешту мав документи на прізвище Семенюк, по справі проходив як рядовий повстанець і громадянин Польщі.

Провів 79 діб у камері смертників, очікуючи смертної кари. Згодом вирок замінили на 20 років каторги.

У квітні 1945 року Степана Семенюка відправили етапом до ГУЛАГу.

За десять років він побував у таборах Тайшету, Маріїнінська, Норильська, Воркути, Мордовії, у центральному ізоляторі у Володимирі на Клязьмі, в в’язниці в Іркутську.

У концтаборах було кілька осіб, які його знали з волі, проте ніхто не видав.

Семенюк брав активну участь у русі опору, 1953 року він був одним із керівників Норильського повстання.

У 1955 році групу поляків, зокрема й Семенюка, депортували добувати термін неволі в Польщу.

Перебування в тамтешньому ув’язненні було набагато легшим і бульше людяним, аніж у радянських концтаборах.

Невдовзі Степана Семенюка звільнили.

На волі мешкав у родичів, друзів з України, потім працював на будівництві. Згодом отримав житло у місті Зелена Гура, там одружився.

Автор спогадів “Зошит каторжника” (як І. Іршавець).

“Степан Семенюк належить до покоління тих учасників національно-визвольних змагань, які діяли в умовах неможливого і всупереч обставинам. Вони говорять тільки по суті — нічого зайвого, і мовчки роблять свою справу. Степан Семенюк — добрий вчитель, і це — чи не найголовніший слід у житті подвижника, який на вівтар Батьківщини поклав усе своє життя”, — писав про Семенюка політв’язень, літературний критик Євген Сверстюк.