Як брати з Волині створили успішний бізнес у США. ВІДЕО

П’ятеро братів Скоць з Волині через 18 років після прибуття до США стали власниками кількох успішних бізнесів у столиці штату Каліфорнія Сакраменто.

Про це повідомляє УкрІнформ посилаючись на сюжет Голосу Америки.

Вони прибирали у ресторанах, розвозили пошту, працювали на будівництві, ремонтували машини. Через 18 років після прибуття до США, брати з Волині володіють кількома успішними бізнесами у столиці Каліфорнії.

«У великому американському будинку збирається велика українська родина. П’ятеро братів Скоць одночасно мають вихідний. Таке трапляється доволі рідко. Зібралися родинами відзначити американське свято - День незалежності. Це той з вечорів, коли про роботу не говорять. Але вчора був напружений день», - йдеться у сюжеті.

Американська мрія Влада почалася весною 2001 року, коли разом з братами Миколою, Віталієм і Сергієм прилетів у Сакраменто до старшого брата Степана, який знайшов для них житло по сусідству.

Першим викликом для братів стало вивчити англійську мову.

Спочатку вони прибирали у ресторанах, розвозили пошту, працювали на будівництві, ремонтували машини.

Згодом у 2004 році їм вдалося зібрати гроші на купівлю їх першої вантажівки. За кілька років брати купили другу вантажівку і почали набирати на роботу людей. Так заснували компанію Usco, яка займається перевезенням вантажів по всій Америці.

Сьогодні в їх компанії працює понад 150 людей, більшість – українці та американці українського походження.

«Допомагає – коли людина старається працювати. Треба працювати новому мігранту в два рази більше, бути hard working (працьовитим – ред.). По-друге допомагає, коли ми допомагаємо одне одному. Разом завжди легше», - поділився секретом успіху старший брат Степан Скоць

«Родина понад усе» - так їх виховали батьки, каже Степан.

До слова, братів п’ятеро, але це не повний список родини Скоць. В Україні залишилося ще п’ятеро братів. Їхні батьки, які проживають зараз у Волинській області, мають уже 53 онука.

Своїх дітей брати Скоць виховують за тими ж традиціями, за якими виховували їх батьки – триматися разом, куди б не занесло життя.