Фани «Прикарпаття» звинувачують свій клуб, що він продав гру «Волині»

На матч «Волинь» – «Прикарпаття» одразу після перерви перестали приймати ставки букмекери.

Про це повідомили на сторінці Прикарпатських ультрас у "Фейсбуці".

Нагадаємо, «Волинь» у третьому турі чемпіонату України з футболу у першій лізі в суботу, 10 серпня, приймала лідера першості – івано-франківське «Прикарпаття». Волиняни перемогли з рахунком 3:2. Причому після першого тайму на табло був рахунок 0:2 на користь «Прикарпаття».


Фани Прикарпаття звинуватили свій клуб у нечесній грі.

Подаємо заяву вболівальників «Прикарпаття» без змін:

Гроші чи честь?

Програвати не любить ніхто. Той, хто каже, що не засмучується після невдач, повинен піти зі спорту. На наш погляд, то аксіома. Разом з тим, поразки – невід’ємна складова спортивного дійства. Коли робиш із них правильні висновки – стаєш сильнішим. Правда, це стосується лише невдач, які мають суто спортивну складову, пов’язану з тактикою, технікою, фізичною чи психологічною підготовкою.

На жаль, український футбол давно вражений іншим вірусом – нечистих матчів, матчів «на контору», так званих «договірняків» чи «катеринок». Команді можна пробачити поразки з рахунком 0:7 чи 0:8, але в чесній боротьбі. Однак навіть від перемог у поєдинках, про які мова вище, на душі гидко. В однаковій мірі – від перемог і поразок.
З дня відродження Команди рідного краю, тобто з 2015 року, ми, Прикарпатські ультрас, щиро вірили в те, що наша команда – особлива, не бере участі в різному лайні, а історії часів президентства Ревуцького поступово забуваються, мов страшний сон.

Подальші події нашу віру зміцнювали. Перемоги чи поразки були вистраждані нашими прикарпатськими потом і кров’ю, проявляли нашу міць і слабкі сторони. До яких кожен ставився і продовжує ставитися з розумінням. Бо ми такі як є, з нашими перевагами і вадами.
Втім, цього річ навесні в наших головах закралися перші сумніви. Коли трапився перший випадок, ми змовчали і вдали, що нічого не відбувається. Бо «ситуація була продиктована життєвими реаліями». До яких ми теж ставимося з розумінням і співпереживанням. Так само як закрили ми вічі на весняну безвольну поразку 1:3 від «Волині». Сприйняли те, що побачили так: нам вже не треба, а друзі-волиняни боряться за Прем’єр-лігу, тож нехай.

Однак минулого тижня був інший матч з «Волинню». На цей раз – у Луцьку. І знову «дива» - три голи за три хвилини. Розуміємо, що в футболі буває всяке. Аксакали згадають нам фінал Ліги чемпіонів «Манчестер Юнайтед» - «Баварія» у 1999-му, а молодше покоління розповість, як «Барселона» робила камбек у матчі з «ПСЖ».

Це чудово, що є такі приклади. Трапляються вони іноді й у нашому футболі. Проте у якійсь спотвореній формі і супроводжуються дивними колізіями в площині букмекерства. Як у нашому випадку, з матчем «Волинь» - «Прикарпаття», коли ставки перестали приймати відразу після перерви.

Дорогі футболісти, тренери і персонал МФК «Прикарпаття»! Просимо не забувати, що існуєте ви за рахунок коштів міської громади. Цінуйте і поважайте це. Нам байдуже, за кого ви виступали раніше і на якому стадіоні ваші фото висять у сонмі клубних легенд. Зараз ви представляєте клуб «Прикарпаття», Команду рідного краю, відповідно кожного суперника маєте сприймати як ворога. Без відносно ваших особистих з ним стосунків. Якщо у вас інша точка зору – ліпше розверніться і підіть самі. Щоб ми не просили вас вступитись.

Прикарпатські ультра підтримують команду в усіх куточках нашої великої і квітучої Неньки. Ми не шкодуємо на вас ні грошей, ні здоров’я, готові боротися за клуб в його нинішньому вигляді до кінця. Готові ставити на місце заїжджих гастролерів, які намагаються прищепити нам чужі цінності. І, мабуть, найперше наша заслуга в тому, що після буремних весняних баталій вдалося зберегти нинішній тренерський штаб і концепцію розвитку. Ми цінуємо вас, а ви з повагою ставтеся до нас.

Та повага стосується не лише висловлювань на кшталт «що ти зробив для футболу?», а й дій і поведінки окремих представників нашого колективу в матчах, як у Луцьку чи схожих на нього. Ця повага – то запрошення в команду вигнаного з колишнього клубу «конторника». Хочеться помилятися, але виглядає, що дехто забув речі, які здаються найпростішими.

Ми знаємо, що окремі футболісти щиро розчарувалися після луцької поразки, з перших уст чули. Якою була їхня реакція. Власне, дії цих футболістів не викликали запитань і на футбольному полі. Ми все бачимо, пам’ятаємо і цінуємо. А ще – хочемо вірити, що висновки після волинського непорозуміння будуть зроблені.

Пам’ятайте, за честь якого клубу, за чий герб на серці ви граєте. «Наша честь називається вірність» - під цим девізом наші героїчні воїни-дивізійники йшли на смерть. Керуйтеся цим постулатом і вас поважатимуть люди.