«Вже два роки не вітаю його з днем народження», – близький друг Миколи Романюка

Два з половиною роки тому, 3 лютого 2017-го, перестало битися серце Луцького міського голови Миколи Романюка. Сьогодні, 24 серпня, у День Незалежності України, Микола Ярославович святкував би свій 61-й день народження. Вранці він з дружиною Марією та сотнями лучан взяв би участь в акції «Українська вишиванка», зі сцени Театрального майдану привітав би усіх зі святом. І його «щиро від душі дякую вам...» звучало б дійсно щиро, направду від душі.

Минулоріч до роковин смерті покійного мера його близький товариш, співзасновник ресторану «Корона Вітовта» та банкір Олег Іванюк розповідав інтернет-виданню «Волинь24», чому градоначальник міста був поганим політиком, звідки черпав силу та який образ повністю розкрив кандидата в депутати Романюка.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Про Жигулі, понти і оплески, або 15 спогадів про Миколу Романюка

Утім цьогоріч до дня народження Миколи Романюка його товариш вагався говорити й писати про нього. Згодом пояснив, що не хоче говорити про друга як про пам'ятник, на якому викарбувані дата народження та смерті.

«На раптову пропозицію журналіста написати про Миколу Романюка я необачно погодився відразу. Бо спершу видавалося, що все дуже просто. Але вже вранці у мене була купа причин, чому не можу цього зробити. Та минув іще день, і я все ж пишу ці рядки.

Чому зробити це так не просто?

Бо у якийсь момент усвідомлюєш, що ти пишеш про пам'ятник.

Микола Романюк у бронзі... Відомий бізнесмен та політик. Погляд спрямований у далечінь. Роки народження і смерті. Вулиця у Луцьку очікує свого перейменування...

А для мене він – живий. І не бронзовий. Я все ще пам'ятаю потиск його долоні, місцями зашкарублої від сільської праці.

Я не хочу писати про пам'ятник.

Я буду нещирим до Його пам'яті, якщо додам єлею у парадний портрет. Його образ – глибший.

Іноді, у снах, ми все ще сперечаємось. Та й з чверті століття, відведеного нашій дружбі, ми рік не розмовляли. Така правда.

Ми разом випили цистерну горілки і скурили вагон цигарок.

Коли ми познайомились, ми були з різних світів і дратували цим один одного.

Вже два роки я не вітаю Його з Днем народження.

І мені дуже Його не вистачає...»

Довідково:

Микола Ярославович Романюк народився 24 серпня 1958 року у Золочівці Рівненської області. Займав посаду Луцького міського голови з 2010 до 2017 року.

Здобув дві вищі освіти: за спеціальностями «інженер-технолог» та «економіст».

Трудову діяльність розпочав у 1975 році робітником на Луцькому меблевому комбінаті. Після здобуття вищої освіти повернувся на це ж підприємство, де працював майстром з 1982 до 1983 року.

З лютого 1993 до листопада 2007 року очолював Волинське головне регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк».

Указом Президента України від 10 грудня 2007 року призначений головою Волинської обласної державної адміністрації. Звільнений з цієї посади 26 березня 2010 року.

З квітня 2010 року до листопада 2010 року — директор Волинського головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк».

На виборах 31 жовтня 2010 року обраний міським головою Луцька. Переобраний на виборах 15 листопада 2015 року.

Помер 3 лютого 2017 року у Луцькій міській клінічній лікарні. Поховали Миколу Ярославовича у рідному селі Золочівка Демидівського району Рівненської області.