У Луцьку померла собака Белла, яку врятували від жорстокого господаря

У Луцьку померла собака Белла, яку врятувала ветеринарка Яна Коханюк.

Про це повідомила лікарка на сторінці у фейсбуці, пише 12 канал.

Нагадаємо, що у серпні 2018 року Беллу знайшли луцькі небайдужі активісти. Собакою опікувалися у ветеринарній клініці де вона перебувала на стаціонарному лікуванні.

Беллу викупили у господаря, який не доглядав за нею, не давав їсти, тож у результаті тварина була у вкрай виснаженому стані. Тоді тварина важила лише 14 кілограмів, у неї повністю випала шерсть.

Проте з часом Белла повністю відновилася.

На жаль, серце собаки перестало битися сьогодні, 15 жовтня, о 4 ранку.

Подаємо допис без змін.

“Це мій останній пост про тебе…

Моє Белятко-Янголятко, тепер ти дійсно янгол на веселці. Мені невимовно боляче, що я не змогла вже сьогодні вранці потіскати твій носик, і піти гуляти.

Ми прожили з тобою 421 день разом, я не знаю яким щасливим і наскільки нещасним було твоє життя до мене, але я хотіла дати тобі максимум що могла, тож вибач якщо цього було мало…

Ми прожили з тобою 421 день щоденних обнімашок і цілувашок, це 421 «покажи зубббіііі». Це 421 день «дай лапу». Це десь приблизно кількох десятків прогулянок в поле, в ліс, це десятки км пробіжок, це купка з’їджених паличок і біганина за ними. Але всеодно цього мало, я так мало тобі дала. Мені здається ми з тобою не до гуляли ще мінімум як 3650 днів прогулянок, не зустріли стільки ж ранків і заходів сонця. Не доносили купу паличок, і не до гризли пуллєр. Моє Белятко мені так тебе не вистачатиме…

Твоїх карих оченят, твого довгого, хитрого носа, твого шикарного хвоста. Моє янголятко, мені так важко розуміти, що ти більше не потузаєш мене в ночі в ліжку, не тицьнишся в мене своїм мокрим носиком, не дасиш мені лапку.

Я пам‘ятатиму тебе все своє життя і ніколи не забуду, я дякую тобі за все тепло і подаровану мені любов. Рідна, як же я хочу тебе обійняти, заритись в твою шерстку. Пробач, що я тебе не вберегла і не врятувала, пробач, що ти так мало побула зі мною…

Я пам‘ятатиму тебе завжди, я пам‘ятаю як в перший день, нашого знайомства взяла тебе на руки, твій мокрий носик і брудну всю в блохах шкіру. Я пам‘ятаю якою ти ставала, поступово красунею, я так цьому раділа. А ще я пам‘ятаю як ми в перше пішли в довгу прогулянку на поле, як я вперше відпустила тебе з повідка і так боялась що ти від мене втечеш, але ти була постійно поруч. Ти завжди була поруч, завжди моя, вірна і розумна, все розуміюча. Ти моя мега слухняна, хороша і позитивна песа. Ти змінила моє життя я тебе ніколи не забуду. Я люблю тебе Бурбелка, моє Белятко-Янголятко.
Твоє серденько перестало битись сьогодні 15.10.19 о 4 годині ранку”