Колишня вебкам-модель розповіла про життя до та після інтернет-слави

У свої 18 років Марія із Запоріжжя (ім'я змінене) почала працювати вебкам-моделлю. Упродовж п'яти років вона спілкувалась з іноземцями на інтимні теми і не тільки, танцювала перед камерою, показувала себе.

Каже, заробляла цим, щоб мати змогу сплачувати за навчання та допомагати батькам, - пише ВВС.

Ось її історія.

Як потрапила у вебкам
Подруги, доросліші за мене на кілька років, працювали вебкам-моделями, коли я ще вчилася у школі. Я вступала до університету і розуміла, що теж там буду. Тим паче, що у батьків було скрутно з фінансами: я розуміла, що просити у батьків гроші на мої забаганки та навчання - це занадто, і вирішила спробувати.

Це була хороша можливість отримувати пристойну зарплатню, витрачаючи небагато часу.

Вся справа - у свободі. Я закінчила школу, мені все цікаво. Тому як тільки мені виповнилося 18, я майже одразу - через тиждень після дня народження - пішла влаштовуватись на роботу (вебкам-моделлю - Ред.).

В нас працювали близько 80 дівчат та жінок, але в офісі вони перебували не одночасно. Працювали ночами, бо поки в нас ніч, у США день, а американці - це основна аудиторія.

Скільки заробляла
З грошима правила були такі: за тиждень треба відпрацювати принаймні 30 годин в онлайні або заробити 350 доларів. Якщо ти не виконуєш ані першу умову, ані другу, то різниця переноситься на наступний тиждень, і тоді ти маєш заробити ще більше. Поки не виконаєш норму - за грошима або відпрацьованими годинами - тобі не заплатять.

70% від грошей, які платить клієнт, залишає собі сайт. Від того, що лишилося, 60% забирає компанія, в тебе лишається 40%.

У підсумку я заробляла від 140 доларів на тиждень. За місяць в середньому виходило 600 доларів. Мені цього вистачало, я працювала тричі на тиждень. Деякі дівчата були в онлайні мало не щодня - заробляли відповідно.

Ще була VIP-студія. Тут норма становила вже 700 доларів або 30 годин на тиждень.

Усі дівчата робили різне: хтось просто розмовляв із клієнтами, хтось роздягався - повністю або частково. VIP-дівчата вже робили різноманітні речі, а не просто показували себе.

Я роздягалася, танцювала, але тільки показувала себе, а не як VIP-дівчата. Коли з'явилися постійні клієнти, ми з ними могли просто розмовляти про життя.

Дивні забаганки клієнтів
Клієнти - з Європи, Канади, Америки, Австралії. Європейців було менше - можливо, через менталітет. У них зі знайомствами якось простіше, ніж в США, де за домагання можуть і до суду подати. Але Європа - це "золота жила", американці більш жадібні. А якщо тобі вдається "підчепити" європейця, можна нормально заробити.

Траплялись дивні клієнти. Якось у мене був чоловік, який надягав памперс і просто бігав у ньому. Йому подобалось, що на нього дивляться.

Інший клієнт лягав на диван, підставляв руку та робив свої справи. Збоку це виглядало так, мов він займається сексом із диваном.

Якось до мене "зайшла" подружня пара. Вони розважалися, а я просто на них дивилася. Тобто вони платили мені за те, що я просто за ними спостерігаю.

Якщо говорити по фетиш, то часто просили показати пахви, а якщо ще й неголені, то це взагалі бомба. Одному подобалися ключиці, бували ті, хто просив показати м'язи.

Ще був хлопець, який грав мені на гітарі та співав. Він був музикантом, гастролював та іноді заходив до нас на сайт. Я навіть думала, що починаю закохуватись, але потім він кудись зник.

Облава на офіс і звільнення
Одного разу була облава, після якої я звільнилась. На щастя, це була п'ятниця, я гуляла з друзями, і на роботі мене не було.

У будівлі, де був наш офіс, працювала моя подруга, вона і розповіла мені про те, що сталося. Подзвонила, сказала, що вибивали двері, вікна, все було жорстко.

Всіх поклали обличчями донизу, ноги на ширині плечей. Прилетіли з усіх відділів правоохоронці, почали лякати дівчат, обшукали на наркотики, начальника побили. Кажуть, що коли вломилися до начальника в кімнату, то він намагався втопити флешку в акваріумі, а потім з'їсти її.

Забрали всіх до райвідділку, але вранці відпустили і нікому нічого не було. Потім виявилось, що у нашого керівництва були відеозаписи дівчат, які вони окремо продавали. Хоча про це, коли ми підписували договори, нічого не було сказано. Але мало кого це зупинило, бо багато хто повернувся працювати в новий офіс.

Проблеми були тільки в однієї дівчини, якій до університету відправили лист, де пояснювалось, чому її затримали. Після цього її відрахували з вишу, хоча вона була вже на четвертому курсі.

Міліція нічого не зробила, бо в нас, як я розумію, немає статті за такий рід діяльності. Ти не записуєш порно, не розповсюджуєш, а ведеш спілкування онлайн. Тому компанію намагалися закрити через податки, але теж не вийшло.

Після цієї історії я вирішила звільнитися. Мені сказали, що треба відпрацювати, і тільки тоді віддадуть гроші. Я відпрацювала і пішла.

Чи знали друзі та рідні, чим я займаюсь
Для різних людей був різний масив інформації. Чим там займаються, знали всі, але не всі знали, що конкретно я роблю.

Батькам я говорила, що спілкуюся з самотніми чоловіками і вони мені за це платять. Вони довіряли мені і думали, що я нічого не роблю такого. Вони і зараз так думають.

Деякі друзі, яким я повністю довіряю, знали абсолютно все. Іншим - більш вразливим - я казала, що показую тільки груди.

Чи стане колись робот повноцінним партнером для сексу?
"Нічого дикого в цьому не бачу"
І тоді, і зараз нічого дикого в тому, чим я займалася, я не бачу. Звісно, я розумію, що це не найбільш здоровий спосіб заробляти гроші, але коли ти вчишся в університеті, коли тобі треба забезпечувати себе, допомагати батькам і платити за оренду квартири, то це прийнятно.

Тим паче, що руками мене ніхто не чіпає і сексом за гроші я не займаюся. За великим рахунком, я просто гола - ось подивіться. Але я й на нудистських пляжах можу бути гола. У мене до цього завжди було максимально спокійне ставлення.

Але в якийсь момент, я зрозуміла що треба щось собі думати: а то залишуся у вебкамі на все життя, а це не робота.

У 24 роки я зав'язала. Почала відчувати себе якоюсь нікчемою, думати, що я займаюся дурницями і вирішила чогось навчиться. Ось і навчилась: тепер працюю в ІТ-компанії.

Бувало, близькі й раніше говорили, що, мовляв, давай нормальну роботу знайдеш. Я погоджувалась, але був страх перед новим, страх співбесід. Ти дорослішаєш, і цей страх лише посилюється. Але я впоралася.

Я не шкодую, що покінчила з цим. За півтора року роботи в ІТ-компанії я піднялася до того рівня зарплатні, яку мала у вебкамі в найкращі часи, і вона буде зростати й надалі - це залежить лише від мене, як і все моє життя.