Побратими спростовують твердження, нібито загиблого Героя поховали без голови

Ветерани батальйону «Айдар», зокрема бійці роти, в якій воював Рустам Хамраєв, заперечують твердження, нібито загиблого на Сході лучанина поховали без голови.

Нагадаємо, в публікації «Батько загиблого благає повернути голову сина, поховану на окупованій території» йшлося про те, нібито загиблий 17 червня 2014 року в бою під селищем Металіст Донецької області Рустам Хамраєв похований в Луцьку без голови. Про це батько Рустама розповів авторці публікації зі слів бойового побратима загиблого, який і зараз служить на Сході. Товариш Рустама стверджував, що тіло загиблого забрали не одразу, а лише через дві доби. Побратим бійця також повідомив батькам, ніби вже після того, як тіло волинянина-айдарівця забрали з місця бою, він знайшов його голову, впізнав Рустама і захоронив її.

Після виходу публікації до інтернет-видання «Волинь24» зателефонував колишній командир роти «Айдару» Ігор Лапін.

Він розповів, що побратими, які були свідками загибелі Рустама і які проводжали його тіла до Луцька, заперечують твердження, нібито Хамраєва поховали без голови. Ігор Лапін був командиром роти, в складі якої Рустам прийняв смертельний бій. Командиром взводу в Хамраєва був лучанин Юрій Бубенщиков. Все відбувалося на його очах. Ще у цьому бою поруч із Рустамом був боєць «Дєня» (Денис).

«Біля Рустама під час бою був хлопець Дєня (Денис), теж з Луцька. Це його друг, – каже Ігор Лапін. – Сєпари почали гатити з БТРа із крупнокаліберного кулемета. Куля потрапила Рустамові в голову. У нього задньої частини черепа не було, бо куля влетіла в голову. Але голова була разом з тілом. Ба більше, одразу після бою ми його забрали, оформили і відправили до Луцька. Тіло привіз Андрій Омельчук. З головою. Ну, задньої частини черепа не вистачало. А обличчя, все решта залишилось».

Андрій Омельчук зараз працює головним спеціалістом Західного міжрегіонального відділу Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО. Він може підтвердити, що голова Рустама була разом з тілом. Як і Юрій Бубенщиков.

«Живих побратимів на Волині багато є, які можуть це підтвердити, – додає Ігор Лапін. – 17 червня Рустам загинув, в Луцьк привезли 20-го, і 20-го вже був похорон».

До того ж, за словами Лапіна, на тих позиціях, де відбувся бій, айдарівці ще стояли два місяці.

«Навіть просунулися вперед, – каже ветеран АТО і екснардеп. – На тому місці, де Рустам загинув, саме біля того куща, ми ще й хрестик поставили солдатський – дві дошки, й іконку причепили. То хрестик був за метрів 500 від тих позицій, на яких ми ще два місяці жили».