Гнилі оселедці і вицвілі костюми, – Пустовіт про продукцію Центрального ринку

Секретар Луцької міськради Григорій Пустовіт розповів, чому виникла нагальна потреба перенести Центральний ринок, як підприємцям зберегти своїх покупців і які прибутки вони мають.

Про це стало відомо у вівторок, 11 лютого, на оперативній нараді Луцької міської ради.

Текст виступу подаємо без змін:

«Все має свій початок, і все має своє завершення. Колись була одна мода, потім вона минала, з’являлася нова мода. Колись люди мали одні професії, сьогодні цих професій немає. Усе в цьому світі змінюється. І час ринків, мабуть, вже я не хочу сказати, що він завершується, але час ринків, які знаходяться в центрі міста, таки завершується. Підприємці ринку, ви багато працювали. Я не хочу сказати, що це був героїчний вчинок, це був ваш вчинок. Ви були вчителями, кинули дітей, пішли торгувати, тому що там були більші прибутки. Я це не засуджую. Але я вважаю, що виходити на трибуну і говорити:

«Я вчитель. Я змушений був піти»… Ви вибрали цей шлях, але ми повинні розуміти, що це було тимчасово. Це тимчасово розтягнулося на 30 років. Не може, вибачте, той бардак бути в центрі міста. Не може він існувати вічно. Він повинен завершитися. Подобається вам це чи ні.

Я розумію, що це мова йде про бізнесменів. Я ще раз підкреслюю, про підприємців, які мають нормальні статки, які за цей час збудували будинки. Честь їм і хвала. Які купили дорогі автомобілі. Честь їм і хвала. Але давайте не говорити, що це останній шматок хліба. Мало того, ніхто не каже, що ви припиняєте свою діяльність.

У нас заводи міняють свої місця. У нас заводи були в центрі міста, їх немає. Фабрики були в центрі міста – сьогодні їх немає. Воно виноситься за межі міста. Так само й ринок, він не може бути в Старій частині Луцька. Він не може знаходитися там, де він зараз знаходиться. І замість того, щоб боротися за свого покупця, який відданий цьому ринку, не дивлячись на ті гнилі оселедці, що продавались, на ті гнилі помідори й огірки, туфлі, які через місяць розлазились, костюми, що через місяць вигоряли… Люди йшли, бо таке життя.

Люди хочуть купувати на ринку – нехай купують. Але якщо сьогодні Центральний ринок перетворюється на джерело небезпеки, хіба туди підуть люди? І якщо сьогодні не розуміють, що чим довше тягнуть, тим швидше людина, яка звикла до ринків, переорієнтується на Варшавський, Північний ринки. Центральний ринок втрачає свого покупця. Він відштовхує від себе покупця. Переїдьте на Новий ринок дружно всі, скажіть, що цей період настав».