Волинянин проїхав на велосипеді 150 кілометрів, щоб освідчитися в коханні

27-річний Тарас Черняков із села Світязь на Волині, аби сподобатись коханій, подолав на велосипеді 150 кілометрів.

Не помітити лицаря, здатного 8 годин на своєму залізному коні скакати до неї по ямах і вибоїнах, якими всіяні волинські дороги, Людмила з Каменя-Каширського, звичайно ж, не могла. Більше претендентів на подвиг не знайшлося – і Люда погодилася бути його дружиною, пише «КП в Україні».

В ДОРОЗІ ПОШКОДИВ КОЛЕСО

– З Людою ми познайомилися взимку. Коли вечорами робити було нічого, брав ноутбук і сидів у соцмережах, – розповідає Тарас Черняков. – Написав першим, вона відповіла, слово за слово – зав'язалася переписка, а потім – роман. Люда жила в Камені-Каширському – це за 150 кілометрів від мого будинку. І одного разу на побачення я вирішив приїхати на велосипеді. Люда і її мама не повірили, ні коли я попередив по телефону, ні коли вже стояв з велосипедом під їхніми вікнами. Враження справив на них сильне, хоча завдання топити лід у серцях не мав – у нас і з майбутньою дружиною, і з тещею все складалося тепло. Витратив на цю поїздку вісім годин з перервою на каву і сніданок – виїхав о шостій ранку і вже до обіду був у них.

Останній кілометр до своєї коханої Тарас ішов пішки, ведучи «пораненого» двоколісного товариша – на дорозі, побитій фурами і лісовозами, погнуло диск, здулася шина в одному місці. А назад мене підвіз майбутній тесть – йому було по дорозі.

Незабаром пара розписалася – пропозицію хлопець зробив на плаваючому острові одного з Шацьких озер. Під цим островом немає землі – протикається палицею, а коли стрибаєш на ньому, він гойдається на хвилях.

ПОПЕРЕДУ – ПОДРУЖНІ ВЕЛОМАНДРІВКИ

Тарас – хлопець спортивний. З дитинства займається веслуванням на байдарках, потім захопився тривалими велоподорожами. За день намотував мінімум 50 км. Та й спеціальність вибрав, можна сказати, спортивну – вчитель фізкультури у школі.

Батько Тараса – рятувальник на Шацьких озерах. Поруч є база з веслування, там ще в дитинстві Тарас і навчився гребти. Але потім щось не склалося, і хлопцю сказали: або пересідаєш на каное, або зав'язуй з тренуваннями – змагатися в твоєму віці вже немає з ким.

Тоді якось непомітно в його життя і прийшов велоспорт. Батьки тільки пальцем біля скроні крутили, коли почули, що син хоче на велосипеді доїхати до Бреста – а це 120 км. Для першої подорожі забагато, ще й за кордон. Але відпустили зі словами: «Якщо в голові нічого немає, то їдь».

У майбутньому дружина Люда готова скласти чоловікові компанію у веломандрівках – якось вони вже об'їхали найбільше озеро країни Світязь, намотавши близько 40 км. А сьогодні пара займається приємними клопотами – виховує маленького синочка, йому скоро виповниться рік.

Анна МИЩИШИН