«Відпочинок – то не для мене, я – воєнна баба», – волинянка розповіла, як справляється з чоловічою роботою

Сільські жінки. Вони заслуговують особливої уваги, любові і турботи, адже на їхні плечі покладена сила-силенна обов’язків: і дітей доглянути, і їсти зготувати, і попрати, і в оселі прибрати. А багатьом, як Марії Вахарик із села Піщаного, що в Камінь-Каширському районі Волині, ще й чоловічу роботу зробити, пише Леся Мінібаєва в газеті "Полісся".

Марія Михайлівна у свої 75 – працьовита, дбайлива господиня, яка не може жити без роботи жодної хвилини.

“Відпочинок – то не для мене, я – воєнна баба”, – жартує жінка, – хіба що перепочину 8 березня”.

Уже понад десять років минуло відтоді, як пані Марія залишилась без чоловіка. Проте у господарстві майже без сторонньої допомоги продовжує тримати двох биків, корову, коня, трьох свиней, численне птаство. А ще невтомні руки селянки обробляють цілий гектар землі. Невгамовна газдиня вирощує картоплю, кукурудзу, буряки та різні зернові культури.

А землю обробляє “сірим у гречку” коником. Щоправда, кілька років тому Марія Михайлівна хотіла навчитися керувати трактором і отримати посвідчення тракториста.

“І якби не глузування з цього приводу моїх дітей, таки б домоглася свого, – усміхається бабуся. – Однак вже надто почали мене брати на кпини. Врешті я здалася… Хоча, якби була трохи молодша, пішла б на навчання, попри їхній осуд. А так допомогла придбати трактори і синові, і зятеві”.

Важка праця, брак поваги та певною мірою нестача любові загартували і без того міцний характер жінки. “Та, на жаль, найстрашніше, що довелось пережити, — з болем зітхає жінка — смерть двох синів”.

Нині своєю бурхливою енергетикою Марія Михайлівна заряджає дітей та семеро онуків, котрі, як і їхня найрідніша, тягнуться до праці.

“Утім напередодні свята усього жіноцтва, — каже пані Марія, — хочу усім жінкам нагадати наступне. Попри палкі дискусії про рівність чоловіків і жінок варто пам’ятати давню мудрість: “Чоловік за один кут хату тримає, а жінка – за три!”