Лучанам розказали і заспівали про правду жіночого серця. ФОТО

Відчути всі принади й дива жіночого серця мали нагоду всі (а це переважно наше славне жіноцтво), хто завітав до Палацу культури міста Луцька на концерт «Правда жіночого серця».

Концерт відбувся в неділю, 8 березня.

Розпочав дійство академічний камерний оркестр «Кантабіле» Волинської обласної філармонії під орудою його незмінного керівника ‒ народного артиста України Товія Рівця. Сюїта данського композитора Карла Нільсена з двох частин ‒ «Прелюдії» та «Інтермеццо» – містила певний сюрприз, оскільки гармонійно поєдналася з блискучою поетичною композицією за творами Ганни Чубач у виконанні артистки розмовного жанру Волинської обласної філармонії Оксани Єфіменко.

Звісно, не можна було уявити концерт без «Танго кохання» або ж «Лібертанго» великого аргентинця Астора П’яццоли, яке майстерно виконали музиканти «Кантабіле».

Маестро Рівець укотре продемонстрував здатність одночасно грати, диригувати музикантами й залою і ще й звернувся до присутніх (перед виконанням «Угорського танцю №5» Йоганнеса Брамса, що звучав, як часто буває на концертах «Кантабіле», на «біс») зі зворушливими словами привітання.

Заслужений артист України Михайло Лазука подарував слухачкам всесвітньо відомий, виконуваний багатьма співаками України і світу романс «Чорнії брови, карії очі» на слова Костянтина Думитрашка. Співак також виконав пісню Мирослава Стефанишина на вірші Володимира Ткаченка «Виший, мила, сорочку мені».

Наступний номер концерту ведучий Назар Пивоварський супроводив такою преамбулою: «Сьогодні свято, але навіть у такий день, ми не можем оминути цієї болючої теми… Споконвіків жінці долею відведено чекати коханого з походу, з війська, з війни…»

Рядки з відомого вірша Ліни Костенко «Це тихе сяйво над моєю долею! Воно лишилось на усе життя» стали своєрідним епіграфом до пісні Ігоря Поклада на вірші Юрія Рибчинського «Очі на піску». Пісня у виконанні солістки Волинської обласної філармонії Соломії Денисюк набула нових барв, сповнилася новим змістом (з огляду на сучасні реалії), вдалим поєднанням ліризму і драматизму. Цей благодатний «сплав» знайшов своє продовження і в пісні Ігоря Білозіра та Петра Запотічного «Коханий».

У мандрівку до Парижа слухачів й слухачок запросила солістка філармонії Ольга Поліщук, розкривши перед ними таємницю слів освідчення в коханні. В інтерпретації співачки прозвучав твір Вікторії Васалатій та Юрія Рибчинського «Два слова».

Пісенькою Герцога з опери Джузеппе Верді «Ріголетто» розпочав свій виступ народний артист України Василь Чепелюк, після чого подарував жіноцтву зворушливу пісню Олександра Злотника й Анатолія Говорадла «Дякую, кохана».

На цьому подарунки співака не закінчились, позаяк у дуеті із заслуженою артисткою України Галиною Овсійчук виконав ще два твори ‒ пісню Юдіфі Рожавської на слова Лади Реви «Летять, ніби чайки» та «Човен хитається» зі стрілецької лірики Романа Купчинського. Як солістка, Галина Леонідівна представила жартівливу українську народну пісню «Ось бач, яка я».

У виконанні Оксани Єфіменко прозвучала ще одна поетична композиція ‒ цього разу за творами талановитої волинянки, поетеси й педагогині Світлани Костюк, котра свого часу ‒ незадовго до передчасного відходу у засвіти – стала однією з переможниць на міжнародному конкурсі «Між словом і вічністю» в Неаполі (Італія). Пані Світлана залишила багатий творчий спадок, у якому лейтмотивом-заповітом усім нам звучить заклик «Любіть!»

Апофеозом концерту став виступ чоловічого вокального квартету «Акорд» у складі заслужених артистів України Олега Гонтаря, Миколи Палія, Віктора Мрочка, Андрія Зарицького. У виконанні колективу прозвучали «Очі волошкові» Степана Сабадаша на вірші Анатолія Драгомирецького, ще одне «Танго кохання» (тільки вже українських авторів Миколи Збарацького та Миколи Луківа), «Горить горобина» Олександра Злотника та Миколи Мельникова, а на фінал ‒ славнозвісний твір незабутнього Володимира Івасюка «Пісня буде поміж нас».

Природною реакцією на чудові музичні подарунки були вдячні слухацькі оплески.

Ігор БЕРЕСТЮК
Фото Володимира ЛУК’ЯНЧУКА