Волинянка розказала, як за два місяці скинути понад 30 кілограмів

Волинянка розповіла, як за два місяці схудла на 30 кілограмів.

Тетяна Кащеєва зі Старої Вижівки, яка понад усе любить вишивати, була дівчиною з пишними формами, і від цього дуже страждала. В один прекрасний день вона вирішила змінитися. Як радять психологи, полюбила себе. Зайнялася аеробікою, фізичними вправами, почала бігати та правильно харчуватися, пише "Вісник".

Щоб мати осину талію, не їсть смаколики

І результат не забарився: за два місяці на очах в односельців вона перетворилася на мініатюрну юнку з осиною талією. Багато хто не впізнавав колишню Таню, згодом звикли до її нового образу. Минуло достатньо часу – дівчина тримає форму. Замість колишніх 85 кілограмів важить 54, тобто схудла більше як на 30 кілограмів.

– Нині віддаю перевагу супчикам, каші, салатикам, чорному хлібу, якщо їм котлетки – то парові, – ділиться простими секретами Тетяна. – Категорично відмовилася від копчених бочків, пиріжків, тортів, консервації, іноді можу з’їсти шматочок якогось смаколика, але особливої тяги до солодкого не відчуваю. Зліпити себе такою, якою є нині, вдалося без якихось особливих дієт.

Дівчина продовжує займатися спортом. Любить природу, тварин, охоче допомагає тим, хто цього потребує. Тож ніщо не обмежить людські можливості, коли є бажання змінювати своє життя.

Усі свої ікони присвячує бабусі

Не лише спортом та добрими справами живе дівчина. Є у неї ще одне улюблене заняття до душі.

– Вишивати бісером я розпочала, коли померла моя бабуся Женя, котра жила в Донецькій області, – розповідає Таня. – Було дуже боляче, адже батьки працювали, поруч була бабуся, яка готувала мене до школи.

Але дівчинка не змогла осягнути звичайної шкільної програми. Тоді їй на поміч знову прийшла бабуся Женя, яка наймала для онучки вчителів. Недаремно дівчинка була так прив’язана до неї. З дня смерті бабусі минуло вісім років, а Тетянин біль і досі не вщухає. Тому, незважаючи на бойові дії на Сході України, страх і небезпеку, кожного року в день поминання померлих вона з батьком їздить до бабусі та дідуся на могилу в Торез, який нині знаходиться на непідконтрольній території.

– У 2014 році нас застала там війна, – згадує дівчина. – До однієї з сусідок зателефонувала донька і сказала, що їхньою вулицею їде танк. Почули постріли і ми. Дуже злякались. Потім довідалися, що розбомбили дитячий садок. Молились, аби купити квитки на поїзд та виїхати з Тореза. На щастя, вдалося. Щоб заспокоїтися, почала вишивати ікони.

Деякі образи вона зберігає, а інші подарувала людям, яких поважає. А ще виготовляє паперові квіти, плете з бісеру браслети, ліпить з гіпсу різноманітні фігурки.