Життя було «на волосині»: як лікарі Любомльського ТМО врятували волинянку

У практиці лікарів, особливо хірургів, бувають ситуації, коли рішення доводиться приймати миттєво та брати на себе за це відповідальність.

Жителька Шацька Валентина Омельчук ще декілька тижні тому не очікувала, що її життя опиниться «на волосинці». Її рятівниками стали завідувач хірургічного відділення КНП «Любомльське ТМО Любомльської районної ради» Олександр Дець та анестезіолог Мирослав Франчук.

Про історію порятунку волинянки розповіли на сторінці КНП "Любомльське ТМО Любомльської районної ради" у фейсбуці.

Два тижні тому у Валентини Омельчук почалися болі в животі та блювота. Подумала, що це звичайне отруєння, тож і звертатися до лікарів не стала. Але через три дні жінці краще не стало, тож тоді вже довелося звернутися до медиків Шацької лікарні.

Вони ж рекомендували їй одразу поїхати до Любомля, та Валентина Андріївна відмовилася, оскільки думала, що це – звичайний приступ від каменя у жовчному міхурі, який з днями минеться. Але навіть після декількох днів лікування у шацькій лікарні жінці стало гірше, тоді ж медики прийняли рішення швидкою транспортувати її у Любомльську лікарню.

Там Валентину Омельчук швидко обстежили та негайно відправили в операційну, оскільки зволікати з хірургічним втручанням було дуже ризиковано для її життя.

«Усю серйозність ситуації я вже зрозуміла після того, як мені зробили операцію. Спочатку сини хотіли забрати мене на лікування в Київ, але безмежно дякую лікарю Олександрові Децю, котрий, подивившись на результати обстеження, таки переконав мене негайно погодитись на операцію тут, у Любомлі. Бо ж хто знав, що від каменя у жовчному почнеться загнивання та піде зараження. Якби не зробити операцію, врятувати мені життя було б практично неможливо», – розповіла вдячна пацієнтка.

Операція тривала майже чотири години, під час якої жінці не лише видалили камінь та зробили усе, аби її життю нічого не загрожувало, а й видалили грижу.

«Я дуже вдячна нашим любомльським лікарям, адже на собі переконалася, що вони дуже хороші спеціалісти. Дякую медикам з реанімаційного відділення, які доглядали за мною у перші дні після операції та майже не відходили від мене, а також лікарям та медсестрам, санітаркам хірургічного відділення (туди жінку перевели після реанімації – авт.) за їхню чуйність, турботу та професіоналізм. І, звичайно, генеральному директору ТМО Володимиру Дибелю, котрий допоміг та завжди організовує умови для пацієнтів лікарні та робить їхнє перебування тут максимально комфортним», – каже шачанка.

За декілька днів Валентина Андріївна стала почувати себе значно краще, вже жваво ходить по коридору та радіє, що потрапила в руки справжніх професіоналів, котрі таки витягли її з того світу та дали шанс ще довгі роки насолоджуватися життям та бути зі своєю родиною.