Не могла стояти осторонь: медик луцької нацгвардії розповіла про службу в ООС

Начальник медичної служби луцької військової частини 1141 старший лейтенант медичної служби Марія Миронюк - яскравий приклад того, як дитячі мрії втілюються в життя, якщо того дуже прагнути.

Вона першою в родині торувала шлях медика. Крок за кроком, без порад і настанов старших вчилася, помилялася, удосконалювалася, але вперто йшла до мети. Закінчивши Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, цивільним медиком так і не стала. Пов’язала життя з військовою справою.

Історію Марії Миронюк розповіли на сторінці Військової частини 1141 Національної гвардії України міста Луцька у фейсбуці.

«Навчаючись у виші, паралельно пішла працювати медсестрою у Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь». Саме там уперше побачила, як військові медики надають допомогу солдатам. І це стало для мене своєрідним викликом, бажанням бути однією з них. Згодом втілилася ще одна моя мрія – закінчила Українську військово-медичну академію і стала повноправним членом військової медичної родини», розповідає Марія Миронюк.

Після закінчення академії очолила медичний пункт військової частини 3012 Національної гвардії України. У 2016 році першою з жінок частини поїхала на схід. Адже морально не могла дозволити собі стояти осторонь.

«Люди їдуть на схід, а я уявлення не маю, куди їх відправляють, з якими проблемами вони стикаються. Тому вирішила – мушу на власні очі побачити, щоб знати як в майбутньому організовувати службу, як інструктувати медиків, на що звертати увагу… Це перші рази виїжджати на взводно-опорні пункти було страшно, а потім звикаєш. Окрім медичної сумки, бронежилет і каска стають невід’ємними атрибутами повсякденного одягу», - каже гвардійський медик.

Робота в польових умовах, без належного на той час медичного забезпечення загартувала не лише характер, а й навчила діяти в екстремальних умовах, миттєво ухвалювати рішення і надавати допомогу.

Здобуті на сході уміння та навички Марія Миронюк застосовує у повсякденній практиці. Тішиться, що має змогу допомагати військовослужбовцям. І щодня пересвідчується, що обрала правильний шлях.