8 років лучани оббивають чиновницькі пороги, а ті їх цинічно ігнорують. ФОТО

Ця історія і схожа на інші, і водночас неповторна: з бажанням людей змінити життя на краще, яке роками розбивається об стіну чиновницької байдужості.

Нещодавно наші кореспонденти побували у дворі будинку № 19 на проспекті Соборності.

Більшість мешканців будинку – літні люди. Свої квартири вони отримали ще за часів СРСР, у 80-х роках. З того часу, за їхніми словами, ремонту ні сам двір, ні дорога так і не бачили.
Стан дороги та облаштування прибудинкової території справді плачевні.

І це не закапелки у спальних районах, і не заховані від очей під'їзди, це - за 3 метри від одного з центральних автошляхів міста.

Будинок номер 19 на проспекті Соборності - звичайний дворик спального району. Але має він одну суттєву відмінність - арку, проїхавши під якою, можна скоротити і час, і кілометраж, і, відповідно, витрати бензину. До того ж, одразу виїхати на дорогу, яка веде в Теремно.

На невеличкій вузенькій вулиці розминаються не тільки легкові автомобілі та мотоцикли, а й величезні вантажівки, які буквально трощать бордюр.

Микола Дмитрук та Славомир Ляшук - двоє товаришів, які проживають у будинку з моменту його здачі в експлуатацію, кажуть, що вже більше восьми років скаржаться на цю ганебну ситуацію.

«Ми намагаємося добитися допомоги уже більш як 8 років. Ходили оббивати пороги до всіх, до кого тільки можна. Нас особисто приймав Романюк, обіцяв в обов’язковому порядку виправити становище, зробити ремонт. Потім ходили до Пустовіта та Недопада. Всі як один обіцяють допомогти, та ніхто нічого не робить», – каже Микола Дмитрук.

Деякі депутати обіцяли навіть разом з жильцями зробити "живий ланцюг".

«Вже ж хочемо зробити свій двір гарним, хай навіть своїми руками! От недавно висадили квіти, зробили гарну ковану огорожу. Я колишній зварювальник, а товариш сантехнік, зробили самі і що? Прийшли муніципали та й зрізали геть усе! Поки жінка була одна, мене не було вдома, мовляв, «не положено». Те, що зробили своїми руками, своїми силами, і те забрали!», – нарікає Микола.

Під час спілкування з мешканцями будинку, ми стали свідками того, як водій, проігнорувавши знак заборони повороту у двір, поїхав по бордюру, маневруючи поміж ямами та калюжами. На резонні зауваження мешканців відповів агресивно-лаконічно: "Ви мені за бензин платити будете?!"

Що цікаво, поблизу інших під’їздів у арках стоять обмежувальні стовпці. Біля будинку № 19 жителям їх встановити не дозволили. Тому тут часто проїжджають вантажівки і дотрощують вже практично зруйноване асфальтове покриття.

Мешканці будинку ведуть трохи далі у двір. Тут стоїть будівля Водоканалу. На території чистота, порядок, є огорожі та навіть лежачий поліцейський. Контраст із рештою двору вражаючий.
«А у нас он шо... Бачите? - люди сумно розводять руками. - Чиновники думають, що ми люди старі, то доживемо вже й так».