Росіяни приписують собі український борщ

Російські кулінари готові погодитися, що українці готують "нічию" страву найкраще, але для української сторони питання її походження значить більше. Про це інформує УНІАН.

Український шеф-кухар запевняє, що він не збирався розв'язувати кулінарну битву у Східній Європі. Але саме це і сталося після того, як 33-річний Євген Клопотенко зробив постріл з "гастрономічної гармати". Він почав кампанію, метою якої стало добитися від ООН визнання приналежності борщу до культурної спадщини України.

Про це пише Washington Post, пояснюючи для тих, "хто не в темі", що борщ - це скромний суп з червоного буряка, який часто подають, щедро приправивши сметаною. Але у його простоті прихована культурна важливість, яка долає кордони.

Каструля з борщем, закипаючи на плиті впродовж довгих зимових місяців, присутня в багатьох частинах Східної Європи. Вона - фундамент концепції дому і здоров'я в регіоні. Видання пише, що багато країн віддають страві центральну роль у своїй кулінарній традиції. Однак, те, що раніше "кипіло на малому вогні", тепер може перелитися за краї.

Головна суперечка за те, до чиєї спадщини належить борщ, триває між Києвом і Москвою. Вона посилилася після 2014 року, відколи Україні доводиться воювати проти російських сил у своїх східних регіонах. На цій війні, яка триває вже шість років, загинули більше 13 тисяч людей.

Клопотенко пояснив, що його кампанія з'явилася через те, що за межами України зберігається враження, ніби борщ - це російська страва. Міністерство закордонних справ Росії на своїй офіційній сторінці в Twitter минулого року назвало страву "найбільш відомою й улюбленою стравою" російської кухні.

"Росія, як завжди, перекручує факти. Вони хочуть зробити борщ своїм. Але це не правда", - сказав Клопотенко на терасі свого ресторану в Києві, який він присвятив осучасненню традиційних й інколи забутих українських рецептів. Але він не боїться російської відплати за кампанію, націлену добитися визнання з боку ЮНЕСКО, що борщ - частина української спадщини.

"Вони вже ведуть війну проти нас. Що ще гірше вони можуть зробити?" - сказав ресторатор.

Кампанія з внесення українського борщу в список культурної спадщини ЮНЕСКО почалася на початку року. В цей список вже входить Середземноморська дієта і деякі регіональні страви на зразок малавійської страви нсіма - густої каші на основі кукурудзяного борошна. Першим кроком української кампанії було добитися, щоб Міністерство культури України визнало борщ частиною "нематеріальної культурної спадщини".

Клопотенко зібрав команду з десятка експертів, істориків кулінарії й етнографів, які зібрали рецепти з 26 українських регіонів включно з Кримом, який Росія анексувала в 2014 році. Зібрані матеріали включали фото і документальні докази того, що рецепти передавалися через хоча б три покоління в рамках кожної сім'ї. Хоч основні інгредієнти лишаються тими ж, кожна версія українського борщу відображає відмінності гастрономічних культур різних регіонів. І кожна сім'я додає в рецепт страви ще й власну нотку.

"В борщ входять п'ять основних інгредієнтів: картопля, капуста, цибуля, морква і буряк. Але люди вносять свої додатки. Дехто додає гриби або сухі овочі, яблука, груші, м'ясо. В одному з регіонів навіть додають кров дикого кабана, від чого борщ стає дуже темним", - сказала Марина Соботюк, яка бере участь в проекті Клопотенка.

Український ресторатор наполягає, що борщ походить з території сучасної України. Колись це був схожий на борщ суп, але без буряка. Пізніше цей овоч поширився на українській території. На початку 18-го століття був записаний перший рецепт борщу.

На початку місяця Клопотенко і його команда представили експертній комісії Міністерства культури України результати свого дослідження, які також включали п'ять літрів страви. Комісія схвалила включення її в список української культурної спадщини, і це нікого не здивувало.

"Список Мінкультури до цього часу складався зі зразків, притаманних окремим регіонам. Це перший елемент, який об'єднує країну", - пояснила Сотобюк.

Уряд України планує подати матеріали на розгляд ЮНЕСКО наступного року. Що буде далі ніхто не знає. Представники ЮНЕСКО в Парижі сказали, що Україна вже подала іншу заявку, яка стосується кримсько-татарського орнаменту. Рішення у цій справі ще немає. Тож борщу доведеться зачекати, поки не завершиться розгляд щодо орнаменту. Розгляд заявки зазвичай триває два роки.

Видання пише, що претензії на походження борщу можуть висловити не лише Україна й Росія. Потенційно це можуть зробити й Польща чи інші країни в регіоні. Але це не перша кулінарна битва. Була вже "війна за хумус" між Ліваном й Ізраїлем на початку десятиліття. Дійшло до того, що обидві країни намагалися приготувати найбільшу у світі "тарілку хумусу", яку б включили до Книги рекордів Гіннеса (тут Ліван переміг).

Експерт з соціальної антропології Маріанна Душар, яка пише книгу про борщ, каже, що у дуже високій увазі до культурних вподобань немає нічого дивного. Так само не дивно, що це може стати навіть причиною напруги між країнами.

"Їжа, як і мова, - це перший і останній культурний бастіон. Ми виростаємо з ними, асоціюємо себе з ними. Країни спілкуються з іншими країнами через кухню", - пояснила вона.

В Росії деякі голоси пропонують компроміс. Ресторатор Борис Акімов стверджує, що борщ насправді "не належить нікому".

"Ми не можемо точно сказати, він український чи російський. Борщ дуже популярний зараз і був дуже популярним 200 років тому в Україні і Росії. Сподіваюся, що борщ зможе стати тим, що об'єднає ці країни, а не розділить", - сказав він.

Деякі видатні російські кулінари навіть готові піти на певну поступку: вони готові визнати, що українці готують борщ найкраще. Віктор Бєляєв 30 років працював на кухні Кремля, готуючи для лідерів СРСР. Тепер він президент Російської кулінарної асоціації. Йому байдуже до суперечки щодо походження страви. Але він одразу ж впадає у мрії про тарілку українського борщу з салом і часником.

"Я мрію про такий борщ. Не терпиться його з'їсти. Він настільки смачний, особливо після кількох чарок. Найважливіше, що ми їмо разом і смакуємо наші страви. Знаєте, коли люди за обіднім столом, гармати мовчать", - сказав він.

Але для українців, таких як Оксана Чадаєва, пропозиція розділити спадщину борщу абсолютно неприйнятна.

"Я повністю підтримую ініціативу Клопотенка. Борщ на 100% немає нічого спільного з Росією", - сказала вона.

На своїй затишній кухні в Києві Чадаєва готує каструлю борщу за власним рецептом для свого чоловіка Сергія і 14-річного сина Ореста. Нарізаючи інгредієнти, жінка розповідає про свій таємний інгредієнт, який додавала в страву ще її бабуся. Це мариновані солоні помідори, які вона перетирає на пасту й додає в каструлю разом з іншими овочами. Коли страва готова, її аромат смачною хвилею заповнює квартиру. Для Чадаєвої "борщ" і "дім" - це синоніми.

"Жінки в моїй сім'ї завжди вважали, що якщо борщу немає в домі, значить їсти немає чого. Борщ повинен бути обов'язково", - каже вона.