Кіпр удосконалює контроль та облік власників офшорів: чи очікувати сенсацій для бізнесу в Україні?

Практика діяльності фіскальних органів 35 найбільш розвинутих країн світу, які входять до Організації економічного співробітництва та розвитку (англ. Organization for Economic Co-operation and Development (OECD) характеризується посиленням заходів фінансового та банківського контролю. Податкові органи різних країн проводять розслідування "компаній -привидів" та груп посередників які акумулюють мільярди коштів фінансових конгломератів та світових брендів.

Так, завдяки колізіям у ірландському законодавстві, гіганти цифрової та інформаційної індустрії Apple, Microsoft, Hewlett-Packard, Google обирали для своїх офіційних офісів іноземні юрисдикції, щоб не платити податки у США. У свій час, ймовірні ухиляння від сплати податків компанії Apple стало предметом розслідування Конгресу США, а Європейська Комісія прийняла рішення у свій час про донарахування "королям надкушеного яблука" близько 14 млрд. додаткових податкових зобов’язань.

Робота урядових інституцій по виявленню та протидії фіскальним зловживанням та оптимізаціям нагадує перефразований пролетарський заклик "Податківці усіх країн єднайтесь".

У 2015 році Європейський Парламент прийняв Директиву 2015/849 щодо запобігання використанню фінансової системи для відмивання коштів та фінансування тероризму яка доповнювала ряд прийнятих до цього актів з недопущення фінансових зловживань та посилення вимог до інституційної співпраці податкових органів ЄС.Як наслідок, вжиття згаданих заходів, посилення контролю відбулось в одній з улюблених українськими підприємцями юрисдикцій – Кіпрі, який у 2021 році встановив нові вимоги до компаній, які працюють на його території.

З січня 2021 року почав формуватися Реєстр кінцевих бенефіціарних власників кіпрських компаній (UBO, the Ultimate Beneficial Owner Register of Companies and other legal entities), який буде обліковувати як класичні юридичні особи (компанії) так і інших осіб (трасти), що мають кіпрську реєстрацію. У грудні 2020 року Рада Міністрів Кіпру ухвалила рішення про визначення Державного реєстратора компаній (RoC) Міністерства енергетики, торгівлі та промисловості, як органу, відповідального за формування та ведення UBO.

Вказаний реєстр був передбачений розділом 61А (4)(а) Закону про запобігання та недопущення відмивання коштів від 2007 року (Prevention and Suppression of Money Laundering Activities Law of 2007 (the AML Law).

Нагадаємо, що згідно із AML під кінцевим бенефіціаром мається на увазі фізична особа, яка у кінцевому випадку володіє або контролює підприємство:

● у випадку кіпрських компаній, це фізичні особи, які володіють компанією або контролюють її внаслідок прямої або опосередкованої власності, достатнього обсягу акцій ( як правило 25%), або право голосу або частки власності,
● у випадку трастів це – засновники, трасті, протектор, бенефіціарний власник або будь-яка фізично особа, що здійснює контроль над фондом.

Починаючи з 18 січня 2021 року кіпрські компанії та інші юридичні особи мають 6 місяців для внесення інформації про бенефіціарних власників.

На перших порах реєстр буде доступний компетентним органам Кіпру - податковому, митному, акцизному, поліцейському відомствам. Однак, за наявною інформацією, з другої половини 2021 року доступ до UBO зможуть отримати всі, хто підтвердить «законний інтерес» (“legitimate interest”).

Конвенція Уряду України та Кіпру про уникнення подвійного оподаткування є чинною для України з 07.08.2013 року та була доповнена Протоколом від 2019 року, яким серед іншого піднято ставку податку на репатріацію з 2% до 5 %.

Є показовим, що до набрання чинності нових правил оподаткування між Україною та Кіпром в 2013 році, за яким ставки роялті зросли з 0% до 5%, у 2013 році обсяг роялті з Кіпру склав 408,62 млн. дол., та майже тричі перебільшувало показник попереднього періоду 2012 року, а уже в 2014 склав лише 58 млн. доларів.

Тоді бізнес зреагував на випередження, закриваючи наперед угоди та трансакції.

Сучасні події теж матимуть для України вагомий вплив, з огляду на той факт, що Кіпр займає перше місце серед інвесторів України. За даними Національного Банку 2019 року, із більше ніж 50 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій в Україну, 15,5 млрд. доларів були надходженнями з Кіпру, а ще 10,2 млрд. доларів – із Нідерландів, які теж є низько податковою іноземною юрисдикцією.

При цьому, відкритті дані митної статистики вказують, що у 2019 році товарообіг з Кіпром склав 113 млн. доларів з них – 74 млн доларів – імпорт. У 2020 році товарообіг впав удвічі, однак з Кіпру імпортувалися невластиві товари для його промисловості: фармацевтичні вироби, алкогольні напої, машини, обладнання (для атомних станцій) та їх частини. Таким чином, спостерігається очевидний дисбаланс показників реального сектору економіки із ринком фінансових послуг та його інструментів які застосовуються у торгівельних відносинах з Кіпром.

Відповідно до Конвенції, уповноваженим органами на реалізацію її положень з боку України є Державна податкова служба, яка очевидно з другої половини 2021 року зможе використовувати не лише договірно-правові механізми міжнародних відносин але й напряму користуватись даними Реєстру кінцевих власників Кіпру.

Є очевидним, що контролюючі фіскальні інституції бачать об’єм коштів, які зайшли в країну чи вийшли з неї. І, наприклад, рівень сплати податків, рівень наповнення українського бюджету і сума трансакцій, які роблять пов’язані особи, в тому числі офшорні, викликає у них чимале занепокоєння.

Гаряча тема офшоризації та тіньових схем в українській економіці вже не перший рік викликає занепокоєння авторитетних міжнародних інституцій, таких як Європейський банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, яка є дотичною до Міжнародного валютного фонду, які постійно наголошують на податкових зловживаннях із іноземними офшорними юрисдикціями в Україні.

Привертає увагу факт нещодавнього звернення представників посольств європейських краін до України з закликом посилити впровадження нових механізмів фінансового контролю у державі.

Чому?

Тому що українські компанії, продаючи свою продукцію, як правило сировинну, з низькою доданою вартістю за кордон, не продають їх напряму. До прикладу, українська компанія продає в Японію феросплави, відповідно до угоди в ідеалі вся сума повинна прийти в український банк і з неї має бути стягнуто податки. Умовно, якщо феросплави коштують 500 євро, то з тих 500 євро має бути знято податок на прибуток підприємства, військовий збір та інші відповідні платежів до бюджету. Натомість, постачання йде на першому етапі за 100 євро в офшор, а перед Україною, перед її банками, перед її фінансовими установами декларується дохід в 100 євро, а 400 євро осідають в наступному, на закордонних офшорних рахунках втаємничених компаній-прокладок.

Давно говорю про загальну тенденцію – світ стає глобальнішим та відкритим. Українська бізнес-еліта до цієї відкритості на разі не звикла.

Однак до чесних та прозорих правил гри так чи інакше доведеться адаптуватись, якщо компанія бачить себе у пулі доброчесного бізнесу, який вже сьогодні активно формується на міжнародній арені.

Інколи - з позиції сили.

Автор - Андрій Андрейків (Кандидат юридичних наук, член Аспен Клубу України, випускник Української школи політичних студій при Києво-Могилянській Академії)