Волинянка в один день хоронила дочку, сина і зятя

Перед тією страшною трагедією маленьку Людочку батьки відвезли до бабусі у село Ставище Камінь-Каширського району, і цим самим врятували їй життя. Свою маму Людмила Міліщук не пам’ятає зовсім. Лише старенький знімок понад 40-річної давності нагадує жінці, що колись у неї були і тато, і мама. Це фото жінка береже як найдорожчу реліквію, бо це єдине, що лишилося їй від батьків, пише Вісник.

У 1978 році Олексій і Женя Омельчуки приїхали жити в Люблинець Ковельського району. Чоловік став працювати на племстанції, а дружина – на силікатному заводі. Сільська рада виділила їм ділянку під забудову, тимчасово дала стару маленьку хатину. Хоч і тіснувато було, та все ж не в чужих людей. У сім’ї підростала трирічна донечка Люда. Разом з ними проживав рідний брат Жені Льоня, який вчився у Ковелі в ПТУ.

– Перед Новим роком я захворіла, і мене завезли у село, – розказує Люда. – На Різдвяні свята батьки мали приїхати і забрати мене в Люблинець. Та не судилося. 12 грудня мені було три роки, а 29 грудня я лишилася круглою сиротою. Замість святкувань я ходила між трунами, не розуміла, чому всі так гірко плачуть, і просила: «Мамусю, вставай. Не спи!»

...Стара хатина, де жили Омельчуки, опалювалася дровами. Була холодна зима. Олексій звечора добре натопив грубку, щоб уночі було тепло спати. Та вранці ніхто з них не прокинувся – смерть забрала усіх трьох. Вони отруїлися чадним газом.

Лише через три дні сусіди побачили, що в Омельчуків закриті кури і заткнуті в двері газети, які ніхто не забрав. Це їх насторожило. А коли вибили двері – побачили жахливу картину: Олексій, Женя і її брат Льоня лежали мертві. Женя на той час була на п’ятому місяці вагітності. Вона лежала на підлозі і тримала в руках рушник. Певно, прокинулася, хотіла намочити його і вийти до дверей, але не дійшла.

Хоронили Омельчуків у селі Ставище. Мати, як та чайка при битій дорозі, припадала коло труни дочки, сина і зятя. Їй не вірилося, що маленька Людочка лишилася круглою сиротою, якій вона має замінити і батька, і матір. А Люда ще довго просила бабусю розкопати ямку і вийняти з неї тата і маму.

…Після похорону матері Жені приснився сон, що її дочка стоїть жива і на руках тримає хлопчика. Певне, мав народитися онук. Вона вигляділа сирітку. Закінчивши школу, Людмила вийшла заміж і перебралася жити в Люблинець у батьківську хату, яку допоміг добудувати дядько. А бабусю забрала до себе і догляділа до смерті.

Галина ОЛІФЕРЧУК