Через що подорожчав проїзд у волинських маршрутках

Багатьох краян нещодавно спантеличила звістка про подорожчання пасажирських перевезень. Так, якщо мешканцеві села Пнівне раніше потрібно було заплатити за поїздку до Каменя-Каширського 22 гривні, то тепер – 28. З Волиці – усі 30.

З питанням, чому луцькі перевізники беруть ту ж саму плату, а квиток на маршруті «Камінь-Каширський-Пнівне» зріс на 6 гривень, люди звернулися в редакцію «Полісся».

Найперше варто зауважити, що раніше на формування тарифів впливали органи виконавчої влади. Наразі сфера перевезень працює за умовами ринкової економіки, тож підприємці вправі самостійно встановлювати ціни на свої послуги. Відтак ми звернулися за коментарем безпосередньо до власника згаданого маршруту Андрія Коваля. Перевізник повідомив, що розуміє хвилювання людей, тому ціна на проїзд у його маршрутках була стабільною протягом трьох років. Однак наразі ситуація вимагає кардинальних рішень, позаяк витрати зросли, а доходи суттєво знизилися.

Пояснив мовою цифр: тарифи розроблялися у 2018 році при 21 грн за літр дизпалива. Сьогодні вартість пального сягає 28 грн. Мастильні матеріали також удвічі зросли в ціні. Крім цього, якщо у тому ж 2018 році одна автошина на маршрутку коштувала 1,9-2 тис. грн, то сьогодні ціна на неї коливається між 2,8-3,2 тисячами. Те ж саме стосується металу, адже через незадовільний стан доріг доводиться не тільки колеса «перевзувати», але й ремонтувати автобуси. І якщо тоді можна було купити тонну металу за 17 тис грн, то тепер таке задоволення обійдеться в 30-32 тисячі (залежно від товщини і призначення матеріалу). Відчутно подорожчав і техогляд автомобілів, який, до слова, потрібно проходити кожні пів року, та страховий поліс.

Другий чинник підвищення тарифів, переконаний Андрій Коваль, спровокований самими ж людьми, адже на сьогодні нелегальне перевезення набуло небувалого розмаху. Каже, не раз виїжджав у центр і пересвідчився, що окремі автомобілісти умудряються не тільки зібрати пасажирів перед маршруткою, але й спеціально заїжджають в окремі села. Наприклад, у Воєгоща, що знаходиться обабіч траси. І якщо колись на Пнівне ходив великий автобус ПАЗ, якого інколи не вистачало, аби вмістити усіх охочих їхати, то вже років зо два він простоює у гаражі. Тож мешканцям Видричів, Бузак, Пнівне, Личин та кількох інших населених пунктів послуги пасажирського перевезення надають здебільшого невеликими бусами.

– Ринок перевезень впав. Якщо підприємцю не виходить покрити витрати і заробити на прожиття, утримання сім’ї, то у нього є лише два варіанти: зупинятись або піднімати тарифи. Аби не закривати маршрут, нам довелося збільшити ціну за проїзд. На цей час не бачу іншого варіанту, аби працювати і забезпечувати безперебійне перевезення. На мій розсуд: краще я знатиму, що квиток дорожчий, але маршрутка є постійно, – аргументував Андрій Іванович. – Найбільший орієнтир, звичайно, дизпаливо, адже заправлятися потрібно щодня. З огляду на це, підняли ціну на ті ж 20-30 відсотків. Звичайно, був варіант піднімати тариф поступово і розбурхувати людей щомісяця. Може я й помиляюся, але вважаю, що краще пережити здорожчання раз, аніж «травмувати» селян щомісяця.

Також перевізник додав, що через відсутність постійного пасажиропотоку змушений був перевести Великий Обзир на дводенне перевезення, до Личин скоротив кількість щоденних рейсів і припинив перевезення у неділю. Крім того, умови роботи змушують його задуматися про зміну розкладу руху в бік Підріччя. Ймовірно, влітку доведеться перейти на триденне перевезення – у понеділок, середу і п’ятницю. Позаяк кількість пасажирів меншає, а витрати не припиняють рости.

Додамо також, що резонанс через подорожчання проїзду викликаний ще тим, що луцькі маршрутки не підняли тарифів. З цього приводу Андрій Коваль зауважив, що тарифна сітка залежить від протяжності маршруту, місцевості, якою їде автобус. Тож на більшу відстань припадає нижчий пасажиро-кілометр. Відтак у маршрутах, які мають більший кілометраж, квиток завжди буде дешевшим. Таким вже є закон перевезень. Водночас у кожного є вибір, як йому їхати.