Справжній Мауглі: хлопчик жив з вовками у зграї

Вовки виховали хлопчика з раннього віку.

Про це пишуть НовиниLive.

В Індії у 1872 році група мисливців зупинилася, збентежені тим, що побачили. Зграя вовків мчала через ліс, а за ними — примарна фігура: маленька дитина, що ходить на четвереньках. Зграя зникла в своєму лігві. Мисливці розклали багаття біля отвору печери й викурили зграю. Мисливці вбили вовків і схопили хлопчика.

Згодом мисливці привезли хлопчика до сиротинця, де він був охрещений і отримав своє ім’я — Санічар. Дитячим будинком керував отець Ерхардт, місіонер, який проживає в Індії, він зазначав, що, Санічар все ж має ознаки розуму, а іноді й справжньої кмітливості.

Саничар їв лише м'ясо, зневажав одяг, точив зуби об кістки. Хоча, здавалося, у нього не було здібностей до мови, він не був німим, спілкуючись звуками тварин.

Дикі діти були "нечутливими до спеки та холоду" і мало або зовсім не прив’язувалися до людей. Але Санічар все ж таки подружився із однією людиною - іншою дикою дитиною, яку привезли до сирітського будинку.

Ерхардт сказав про хлопців: "Цих двох хлопців з’єднали дивні узи симпатії, і старший спочатку навчив молодшого пити з чашки".

Санічар все своє життя провів у дитячому будинку. Після 20 років спілкування з людьми, людських звичок він перейняв дуже мало. Хоча ходити прямо він вмів, але набагато краще рухався на четвереньках. Він міг одягатися "через силу". Але він продовжував нюхати всю свою їжу, перш ніж з’їсти її, уникаючи всього, крім сирого м’яса. Єдиною людською звичкою, яку він охоче перейняв, було куріння, і він став постійним курцем. Санічар помер у 1895 році, дехто казав, що від туберкульозу.