Шахраї у Львові напоїли та обікрали військового

6 січня бійця забрали з пораненням з Донецького напрямку. У Львові він проходив лікування у шпиталі. Історію із шахраями військовий ЗСУ Петро Конопля розповів у ТікТок.

“Мені дуже соромно розповідати цю історію, адже в ній я себе повів негідно поведінці українського солдата. Але я маю її розповісти, щоб ніхто не втрапив в таку ж ситуацію як і я.



19 січня я повертався зі шпиталю у цивільному одязі. Побачив, що в мене в готелі немає світла, і вирішив, що, позаяк, я в цивільному одязі, можу собі дозволити піти до “П’яної вишні”.

Я цього не мав права робити, бо я військовий. Ні на вихідних, ні у відпустці, ні під час поранення, ніколи військові цього не мають права робити. Але я зробив”, – каже боєць на відео.

Біля закладу чоловік познайомився з трьома хлопцями і дівчиною. Вони запропонували йому провести екскурсію містом та пригостили вмістом пляшки, яка була у них собою. Військовий каже, що за 10 хвилин після цього вже нічого не пам’ятав. А наступного ранку він прокинувся напівголий в наркодиспансері. Виявилось, що його туди привезла “швидка”, а до того непритомним знайшла на Личаківському цвинтарі патрульна поліція. З чоловіка зняли берці та куртку, зникли також військовий квиток, історія хвороби, навушники, телефон, гроші.

“Я пішов писати заяву про втрату документів, поліція не хотіла в мене її приймати. Мене відправляли від відділку до відділку. Я 5 разів ходив туди сюди поки в мене прийняли заяву. Це було у п’ятницю увечері, мені сказали, що до понеділка ніхто нічого робити не буде, бо вихідні.

Я не міг сидіти на місці і чекати поки хтось знайде мої речі. Вирішив, що сам піду до того місця, де мене знайшли. Походив там, спитав людей, потім сходив туди, де я з ними познайомився. Поспілкувався там з людьми, і виявилось, що один із тих хлопців проходить по тій вулиці десь раз в день. Я сів у кафе, і години через три він пройшов повз, і коли мене побачив, почав іти швидше”, – каже військовий.

Він розповідає, що наздогнав чоловіка. Втім, той сказав, що солдат сам п’яним розкидав свої речі, а він нібито їх підібрав. Тому куртка, військовий квиток і історія хвороби опинились у нього, а телефон солдат нібито загубив на цвинтарі. Того ж вечора шахрай повернув куртку, військовий квиток і історію хвороби.

Боєць розповідає, що вони знову зустрілись наступного дня, бо шахрай нібито за допомогою IMEI телефону, мав спробувати його знайти.

“Він тоді сказав, що телефон ніяк знайти не може. Я його скрутив і відвів до відділку. Там написав на нього заяву. Вже тоді, я згадав, як мене посадили на лавку, зняли берці, куртку, як вони від мене тікали, а я їх намагався наздогнати”, – згадує солдат.

Він говорить, що поліція у відділку впізнала 36-річного шахрая Лучківа Романа Богдановича з 15-річним стажем “роботи”. Втім, коли військовий прийшов туди наступного дня із своєю адвокаткою, злодія вже випустили, бо “немає доказів”.

Згодом iPhone військового “засвітився” на львівському радіоринку. Військовий пішов туди сам і намагався купити свій телефон як покупець, втім, це зробити не вдалось.

“У тому телефоні було дуже багато відео, 500 гігабайт відео з GoPro, з якою я бігав. І я на диск нічого й не зберіг. Я пропонував всім винагороду за те, щоб повернули мій телефон, щоб повернули мої відео. Телефон весь запаролений, його тільки на запчастини можна продати”, – каже військовий.

На тих відео є бійці, які вже загинули. Військовий хотів монтувати документальне кіно про фронт.

“Я розумію, що зараз під час війни і після війни ми намагаємось збудувати відповідальне суспільство. А у відповідальному суспільстві ви повинні бути відповідальні за кожен скоєний злочин. Я готовий понести відповідальність за те, що я випив”, – наголосив боєць.

Відтак, військовий попросив допомогти йому, надавши цій історії розголосу, щоб злодій поніс відповідальність за те, що зробив.