22-річна жінка за допомогою «Гугл» дізналася, що у неї рак. ФОТО

22-річна Хлоя-Лі Тодд почала відчувати біль у горлі та загальне нездужання, пише ТСН.

Через місяць після початку погіршення стану здоров'я Хлої було призначено телефонну консультацію з лікарем загальної практики, який сказав, що у неї ангіна. Після того, як Хлоя звірили свої симптоми з інформацією в Google - які включали в себе блювоту, нічне потовиділення та втрату ваги, вона зрозуміла, що вона має симптоми лейкемії за підручником.

Серед загальних симптомів лейкемії є блідість шкіри, втома, запаморочення, нез'ясована втрата ваги, часті інфекції, висока температура, нічне потовиділення та легка поява синців на шкірі.

Хлої вдалося записатися на особистий прийом, де їй зробили кровотест. Її результати показали відхилення, і вона відразу ж потрапила до лікарні, де їй сказали, що у неї лейкемія. Зараз вона перебуває в ремісії вже три роки і більше не отримує лікування, хоча все ще має деякі побічні ефекти.

Хлоя, мама-домогосподарка з Гейтсхеду, Тайн і Віру, сказала: "Кожен знає своє тіло, і я просто знала, що це щось серйозне. Лікарі пояснювали це іншими речами, але я була наполеглива в тому, що вони помиляються. Я ввела свої симптоми в Інтернет - нічне потовиділення, втома, синці та інші - і першим результатом пошуку стала лейкемія. Я перевірила і побачила, що маю всі симптоми на цій сторінці. Коли лікар підтвердив діагноз, я думала, що помираю. Я була рада, що отримала діагноз, але відчувала заціпеніння, бо це вже інше. Лікарі сказали моїй мамі в іншій кімнаті, і вона не витримала - я чула, як вона кричить".

У червні 2020 року, після того, як їй сказали, що у неї ангіна, Хлоя зуміла домовитися про особисту зустріч з лікарем, оскільки вважала, що її діагноз був помилковим. Після проведення кровотесту Хлої зателефонували з медичного закладу і повідомили, що її результати перевищують норму, тому її запросили до лікарні, де сказали, що вона хворіє на лейкемію та була "на межі смерті".

Наступного дня Хлою направили до лікарні "Ньюкасл Фріман" для початку лікування.

Вона сказала: "Мені зробили біопсію кісткового мозку і сказали, що я за кілька тижнів помру. Рак був у моїй крові. Лікарі сказали мені, що вони не знають, чи допоможе хіміотерапія, але вони були готові спробувати".

Хлоя перенесла шість курсів хіміотерапії, яка знищила більшість раку, залишаючи її більш оптимістичною.

Хлоя сказала: "Тепер, оглядаючись назад, я нічого не відчуваю — все, що мені говорили, виглядає як розмита картинка. Я дивилася на світ зовсім інакше, запитуючи себе: "Чому я? Що я зробила, щоб на це заслужити? Найважча частина усього цього полягала в тому, що я думала, що, можливо, мене не буде тут, щоб побачити, як мій син дорослішає".

У вересні 2020 року Хлою було зареєстровано в Фонді Ентоні Нолана в пошуках донора кісткового мозку.

Відразу ж лікарі знайшли 100% відповідність з 27-річним чоловіком, і трансплантація відбулася в жовтні 2020 року.

Це робиться шляхом пересадки стовбурових клітин однієї людини іншій, замінюючи пошкоджені кровоформуючі клітини здоровими.

Після успішної операції Хлоя пройшла ще одну біопсію кісткового мозку, щоб переконатися, що її нові клітини працюють — пізніше вона отримала новину, що її організм вільний від ракових клітин.

Хлоя сказала: "Коли я дізналася про це, я взяла свого сина в обійми і стиснула його так міцно. Це було неймовірно, знати, що все це минуло, це був найкращий день”.

Зараз Хлоя страждає від хвороби трансплантата проти господаря, яка виникає, коли певні типи білих кров'яних клітин у пересаджених стовбурових клітинах або кістковому мозку атакують власні клітини організму.

Хлоя сказала: "Незалежно від того, через що я проходжу, я завжди позитивна і у мене на обличчі посмішка. Незалежно від того, наскільки хвора я, я завжди ставлю на перше місце свою дитину. Я розмовляла зі своїм донором в березні 2023 року, це було дуже хвилююче. Ми розмовляли так, наче знали один одного все життя.

У нас є зв'язок, який ніхто не зможе зрозуміти. Ми завжди матимемо цей зв'язок, я все ще тут завдяки йому. Я дуже вдячна. Я б радше пройшла через це, ніж не бути тут зовсім. Це гірко-солодка історія - я жива, щоб її розповісти".