Помер 80-річний український музикант. ФОТО

У віці 80 років відійшов у засвіти один із основоположників української естрадної пісні, музикант, композитор та засновник вокально-інструментального ансамблю "Смерічка" Левко Дутковський.

Про це повідомив журналіст, дослідник української естради Михайло Маслій, передає Еспресо.Захід.

"У рідних Чернівцях, які так оспівував і якими так гордився, в кардіологічному центрі, після перенесеного інфаркту і коронавірусу, 16 травня воєнного 2023 року близько 20 години помер один із основоположників української естрадної пісні, великий вчитель, композитор, музикант і стратег Левко Дутковський", – написав журналіст на своїй фейсбук-сторінці.

Левко Дутковський – український музикант і композитор, засновник і керівник ВІА "Смерічка", Народний артист України, режисер, педагог, один із основоположників української естрадної музики. Завдяки йому та керованому ним ансамблю починався професійний злет і популярність солістів "Смерічки" Назарія Яремчука і Василя Зінкевича, композитора Володимира Івасюка, а також співаків Софії Ротару, Людмили Артеменко, Іво Бобула, Павла Дворського й інших.

"Завжди щиро радів успіхам своїх друзів, – цитує слова Левка Дутковського Михайло Маслій. – Найбільшою насолодою для мене було – спостерігати, як поставлену мною музично і режисерськи концертну програму "Смерічки" захоплено і щиро, зі сльозами на очах, сприймав глядач…".

Для ансамблю Дутковський написав і аранжував пісні "Сніжинки падають", "Бажання", "У Карпатах ходить осінь" на слова Анатолія Фартушняка, рок-композицію "Черемоше сивий" на слова Миколи Негоди, блюз-баладу "Скрипка без струн" на слова Анатолія Драгомирецького та інші. Ці твори з елементами рок-, поп-музики, джазу та українського фольклору визначили творчий напрямок "Смерічки", що дали українській естрадній пісні в 60-70 роках XX століття нову музичну хвилю. Левко Дутковсьий з нуля навчав грати на музичних інструментах переважну більшість музикантів, розписував і розучував з ними партитури пісень, вчив співати, працюючи над вокальною манерою. У той час "Смерічку" легко можна було впізнати без оголошення по радіо і телебаченню.