У Волинській області поховали чотирьох військових, які загинули на сході

У чотирьох громадах Володимирського району на Волині цими днями прощаються із Героями, які полягли, захищаючи Україну від російських загарбників.

Про це пише газета Слово Правди.

Володимир Голядинець (м. Володимир)

Трагічна звістка із фронту прилетіла до Володимира на початку тижня. У бою загинув молодий військовий, уродженець міста Володимир Голядинець.

«Ріднесенький братику, ти завжди був таким добрим, чесним, справедливим, веселим, нашим світлим сонечком. Як ми тебе любимо, не передати словами. Не можу повірити в те, що тебе вже з нами немає», – написала на своїй сторінці сестра воїна Юлія.

Володимир Голядинець був кадровим військовим і ніс військову службу у ранзі капітана. Відважно і віддано захищав рідну землю. Попри непрості фронтові будні, лишався світлим, привітним, усміхненим. Ця усмішка і добрий відкритий погляд назавжди закарбовані на світлинах й у пам’яті всіх, хто знав воїна. На жаль, війна його не пощадила юнака – виконуючи свій службовий обов’язок, капітан Володимир Голядинець загинув на Донеччині.

Герою було 26 років. У нього залишилися мама, сестра, брат і наречена.



Степан Локшин (м. Нововолинськ)

Горе прийшло й у Нововолинську громаду. Від отриманих у бою ран у медичному закладі Дніпра помер мешканець міста Степан Локшин.

Випускник Нововолинського центру професійно-технічної освіти, на захист України від російських окупантів він став ще тоді, коли наша визвольна боротьба проти них називалася абревіатурою АТО. Багато пройшов боїв, багато труднощів здолав. Вірив у перемогу і робив усе, аби наблизити її.

«Був справжнім другом і справжнім захисником своєї країни», – так про Степана написав його побратим Павло Нерода.

22 жовтня Степану мало б виповнитися 34 роки – сам розквіт життя. Він хотів створити сімʼю, мати затишний дім та ставочок, щоб рибалити. Та всі мрії і плани обірвала війна. Напередодні Дня народження Героя провели в останню дорогу. У нього залишилася мама.



Володимир Нікітін (с. Сусваль, Оваднівська ТГ)

Жахлива новина приголомшила мешканців села Сусваль: на війні загинув їхній молодий земляк Володимир Нікітін.

Здається, ще вчора сидів за шкільною партою, відповідав на заняттях в Оваднівському професійному ліцеї, крутив дискотеки у місцевому клубі. А нині зі сльозами в очах і болем у серцях проводжали його односельчани, колишні однокласники і вчителі, сусіди й друзі в останню дорогу.

«Вова-діджей» – так ти підписаний у мене в телефоні… Наш Вовка…Завжди прибіжить до клубу допомагати рубати дрова,косити, «крутити дискотеку»… І будуть у нас таки дискотеки завдяки таким як ти, мій юний друже, та, на жаль, без тебе…Вічна пам’ять тобі,воїне! Герої не вмирають!» – пише про нього Галина Михалюк.

Герою було всього 23 роки. У нього залишилися батьки, брат, сестра. В Оваднівській громаді у зв’язку із загибеллю захисника оголосили триденну жалобу.

Григорій Мельник (с. Привітне, Локачинська ТГ)

Чорна звістка цього тижня не оминула Локачинську громаду. На одній із найгарячіших ділянок фронту загинув молодий житель села Привітне Григорій Мельник. Про нього розповіла депутатка Волинської облради Ористлава Сидорчук.

Боронити Україну Григорій почав із 2014року. Тоді ж, в АТО, біля села Піски Донецької області отримав перше важке поранення. Після початку повномасштабного вторгнення росії одразу ж повернувся із закордону, аби стати на захист Батьківщини.

І вже з червня 2022 року став до лав ЗСУ. У серпні цього року, рятуючи побратимів із поля бою, отримав осколкове поранення. Пройшов лікування, реабілітацію – і знову поспішив на фронт. Повернувся на передову 6 жовтня. А менш ніж за два тижні, 19 жовтня, життя Григорія обірвалося – він отримав смертельне поранення поблизу села Роботино на Запоріжжі.

Мама не дочекалася улюбленого сина. Молода дружина втратила коханого чоловіка. Родина - найкращого брата, кума, племінника, хресного, похресника. Завжди усміхнений, наповнений оптимізмом, життєрадісний, він був підтримкою і опорою рідних та близьких.

Герою був 31 рік. Поховали його у рідному селі.