Стало відомо, де і як проходить обмін тілами загиблих військових

Відповідно до Женевської конвенції, тіла загиблих і військовополонених підлягають обміну лише після війни. Але в російсько-українській війні обміни почалися вже після перших 6 місяців боїв.

Про це розповів Telegraph Олег Котенко, який на той час очолював пункти обміну, пише УНІАН.

"Мені дзвонили росіяни і почали розповідати, що вони збираються ховати наших хлопців у певних місцях Росії, а я сказав, навіщо? Давайте просто обміняємося", – розповів Олег Котенко.

Влітку 2022 року МКЧХ, офіси якого є з обох сторін, об’єднав дві держави, щоб обговорити тіла полеглих. Обміни відбуваються на території РФ. Очолює колону поліцейська машина. За нею група судмедекспертів і фургон-рефрижератор з трупами десятків російських солдатів. Журналісти газети спостерігали за обміном, але кордон РФ не перетинали. За їхніми словами, сам процес займає менше години і хоча в цей час діє режим припинення вогню, відчувається напруження.

Спочатку прикордонну дорогу розміновують, щоб пропустити фургон. Після їхнього повернення, її знову перекривають мінами. При цьому снайпери ховаються на деревах на краю полів, спостерігаючи за перебігом обміну.

На кордоні криміналісти з Міжнародного комітету Червоного Хреста проводять вибіркову перевірку тіл. Потім фургони з трупами потрапляють на територію Росії. Їх везуть українські рятувальники, співробітники служби безпеки України та представники МКЧХ.

"Ми переходимо на їхній бік, бо не хочемо, щоб на нашій території була російська техніка. Це ризик, звичайно, але це менший ризик, ніж якби вони прийшли сюди", — сказав представник відділу у справах військовополонених Головного управління розвідки Міноборони України Віталій Матвієнко.

Зазначається, що кількість зареєстрованих зниклих безвісти українських солдатів сягає 24 тисяч осіб. Репатріація загиблих із територій, які зараз окуповані Росією, є частиною величезних зусиль українських державних органів, спрямованих на пошук та ідентифікацію військових. Загалом було повернуто 2495 тіл, повідомив генерал Дмитро Усов, керівник українського координаційного центру.

"Цей коридор — єдиний спосіб повернутися додому. Це <не лише> означає, що всі загиблі будуть гідно поховані в Україні <а й>, що їхні рідні та всі небайдужі громадяни нашої країни зможуть віддати їм шану", - додав він.

Під час зустрічі обох сторін українські служби безпеки, які пересуваються без зброї в автомобілях МКЧХ згідно з домовленостями, обмінюються списками розпізнавальних знаків російських солдатів і, якщо це документально підтверджено, їхніми іменами. У цей час рятувальники з обох боків перевантажують загиблих.

"Присутність МКЧХ є сигналом безпеки для обох сторін", – сказав Юрг Еглін, голова операцій МКЧХ в Україні.

Ідентифікація загиблих
За словами посадовців, коли тіла повернуться в Україну, процес ідентифікації може тривати від 10 днів до року або більше. Як пояснив Максим Федоренко, начальник Черкаського обласного моргу (один з тих, що займаються репатрійованими тілами), затримка зазвичай пов’язана зі станом тіл та забором зразків ДНК у родичів. Більшість репатрійованих тіл неможливо впізнати: вони обвуглені, гнилі та спотворені вибухівкою.

Під час обміну зазвичай повертають від 60 до 100 загиблих. Їх одразу везуть у морг. Трунар і слідчі встановлюють будь-які особисті дані, фотографують, вилучають ДНК, складають стоматологічну карту і встановлюють причину смерті. Пріоритетом є ті кілька людей, чиї документи вціліли або фізично добре збереглися.

У моргу можуть досліджувати лише 3-4 тіла на день, враховуючи час, необхідний для розморожування тіла. Обробка одного репатріаційного вантажу займає щонайменше від місяця до шести тижнів.

Після обробки тіла шматочки шкіри, волосся або тканини відправляються на виділення ДНК у державні лабораторії. Це займає ще близько чотирьох днів. Згідно з українським законодавством, сертифікація ДНК є обов’язковою частиною процесу ідентифікації всіх загиблих солдатів.

Однак через стан тіл зразки ДНК часто мають низьку якість, і іноді їх неможливо отримати. Якщо перший зразок не генерує достатньо даних, лаборанти можуть або взяти іншу частину зразка для тестування, або запросити додаткові зразки з моргу. Тоді тіла потрібно ще раз розморозити, взяти інший зразок і лабораторна робота починається заново.

Заступник голови Державного бюро судових експертиз України Костянтин Дубонос сказав, що Україна підготувала 1500 лаборантів і відкрила 13 лабораторій після вторгнення, а цього року планує відкрити ще п’ять. Це потрібно, щоб пришвидшити роботу.

"З року в рік обсяги роботи зросли на 90 відсотків. Навіть якщо зараз закінчиться війна з репатріацією та відкриттями, у нас вистачить роботи на наступне десятиліття", - зазначає Дубонос.

Ще одним фактором, який уповільнює процес і не контролюється владою, є те, що деякі родичі відмовляються здати зразки ДНК, бажаючи вірити, що їхні близькі живі та перебувають у полоні. Навіть родичі тих, хто був упізнаний і похований, поверталися з проханням провести додаткові аналізи ДНК.