Військовий з Волині 5 днів не дожив до 35-ліття: спогади про Героя

Життя 34-річного Василя Васильовича Найдича з Камінь-Каширської громади трагічно обірвалося внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в Харківській області 8 січня 2025 року.

Про історію Героя з Волині пише газета Полісся.

14 січня тато Героя Василь Андрійович, у свій день народження, замість вітань отримав до рук сповіщення про те, що його сина вже не стало. Це був найтрагічніший день у житті батька… Замість дарунку – невимовне горе.

Василь зростав у сім’ї звичайних сільських трудівників, був наймолодшим із трьох синів. Меншою від нього була тільки сестричка – четверта дитина в родині. Вони були ще геть юними, коли біда постукала до них у двері – дотла згорів їхній будинок. Тішило лише те, що всі зосталися живі. Тож деякий час багатодітному сімейству доводилося тіснитися у літній кухні та облаштувати житлове приміщення в господарських спорудах. Нелегко доводилось у той скрутний період. Тому одразу після школи Василь активно їздив на сезонні заробітки – треба було відбудовувати хату. Так навчився поступово усіх видів будівельних робіт. Інші брати й сестра поволі розійшлися з отчого обійстя по світу на свої хліба й у свої оселі. Уже сам з батьками Василь завершував дім.

А як звив гніздечко, то й привів до нього кохану голубку – п’ять років тому відгуляли його весілля.З літа 2023-го Василь Найдич одягнув військовий однострій. Приєднався до оборонців 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

Увесь бойовий шлях солдата пролягав через Харківщину, рік і чотири місяці його підрозділ стримував орківську навалу у Куп’янському районі. З дитинства друзі та знайомі називали його «Васятком», такий позивний зберігся за ним і серед побратимів. Будучи у піхоті, не раз доводилось тримати фронт безпосередньо на своїх плечах, використовуючи стрілецьку зброю та інженерні засоби. Влітку 2024-го боєць двічі отримував поранення у кінцівки, але постійно продовжував службу. 13 січня він мав би відзначати свій 35-літній ювілей. Не дожив до нього всього п’ять днів.

У районі населеного пункту Першотравневе під час виконання бойового завдання зазнав мінно-вибухових травм, несумісних із життям.Не встиг потішити батьків онуками. Не встиг вдосталь пожити у хаті, яку так старанно зводив і вдосконалював. Але встиг залишити про себе добре ім’я поміж односельців та героїчний відбиток в історії українського народу. У споминах земляків він буде вічно молодим, комунікабельним, розважливим, працьовитим та відважним.



Підписуйтесь на наш Facebook та Telegram-канал , щоб бути в курсі найважливіших подій.