Парадокс війни: чому в такі часи кількість самогубств не зростає, а знижується

Повномасштабна війна принесла українцям колосальний стрес, втрати, невизначеність та постійну загрозу життю. Логічно було б припустити, що в таких екстремальних умовах кількість самогубств мала б різко зрости. Проте, за словами психіатра, доктора медичних наук Бориса Михайлова, реальність виявилася протилежною.

У розмові з РБК-Україна експерт пояснив, чому в умовах війни частота суїцидів не збільшується, а навпаки – зменшується, і як це пов’язано з нашою психікою, інстинктом виживання та глибинними механізмами свідомості.

Самогубство: не завжди симптом хвороби
Як зазначає психіатр, самогубство є складним явищем, яке не завжди прямо пов’язане з психічними розладами.

"Суїцид – це не просто симптом хвороби, а глибока екзистенційна трагедія, коли людина переживає мотивацію до завершення життя через внутрішню кризу", — говорить Михайлов.

Він підкреслює, що лише невеликий відсоток суїцидів пов’язаний саме з клінічною депресією. "Стосовно самогубств унаслідок психічних захворювань, а саме тяжкої депресії, то її частота становить лише кілька відсотків від загальної кількості суїцидів", — додає він.

Інстинкт виживання: ключ до парадоксу
Найбільш вражаюча теза психіатра полягає в тому, що кількість самогубств у воєнний період знижується. "І зараз, хоча це може здаватися парадоксальним, є зменшення кількості самогубств порівняно з мирними часами", — заявляє лікар.

Причину цього Михайлов бачить у глибинних психологічних механізмах: "Щодня ми переживаємо стрес воєнного часу, коли саме життя стає загрозою. У таких умовах домінує інстинкт виживання. Просто не до самознищення – людина бореться, щоб жити".

Пояснення крізь призму теорії Фройда
Психіатр також наводить психоаналітичну теорію Зигмунда Фройда, згідно з якою на нашу поведінку впливають дві базові сили:

Лібідо – тяга до життя, творення, сексуальності.

Мортідо – потяг до смерті, руйнування, самознищення.

У мирний час, коли зовнішніх загроз менше, може активізуватися "внутрішня тінь" – мортідо. Однак у воєнний період ситуація змінюється: все підпорядковується виживанню, що активізує лібідо.

"У такі складні часи, як зараз, схильність до суїцидів зменшується. Йдеться про виживання – як популяції загалом, так і кожної особи зокрема", — резюмує Борис Михайлов.

Таким чином, самогубство – це не лише наслідок хвороби, а прояв глибокої внутрішньої кризи. Проте під час війни психіка людини мобілізується на боротьбу за життя. Це є ще одним свідченням того, наскільки сильними можуть бути наші захисні механізми навіть у найтемніші часи.