Шлях у ССО: там, де готують ефективно працювати в одній команді

08 серпня, 2025, 11:00

Шлях у ССО: там, де готують ефективно працювати в одній команді

У навчальному центрі Сил спеціальних операцій зустрілися з тими, хто зробив свої перші кроки до еліти ЗСУ

Коли дивишся на хлопців сьогодні, важко повірити, що ще кілька місяців тому хтось із них лагодив двигуни на СТО, інший грав на сцені, а третій креслив інженерні проєкти та жартував із друзями в офісі. Але всіх їх об’єднало одне — рішення. Виважене, непросте, але власне. Рішення стати частиною Сил спеціальних операцій ЗСУ.

Ми зустрілися з бійцями під час занять в одному з навчально-тренувальних центрів ССО, коли їхній курс БЗВП (базової загальної військової підготовки) якраз виходив на пік інтенсивності. Саме тоді, коли вже відчутна втома, але ще палає азарт. Говорили просто, без зайвих питань і офіціозу — між короткими перервами, під час переодягань, у підготовці до стрільбища чи на побутових завданнях. У всіх — свої історії, страхи, свій шлях сюди. Але було те, що їх єднало: внутрішнє переконання, що це місце — не випадковість.

«Я завжди цікавився спецпризначенцями. Ще студентом дивився відео, читав статті. Подобалися їхні імідж, авторитет, міць, але довго не наважувався спробувати свої сили. Тим паче у цивільному житті працював на керівних посадах. Аж поки не відчув — мій час настав», — розповідає один із новобранців.

Його шлях до ССО почався через 5 центр рекрутингу. Каже, і це було не «подзвонив — забрали», а злагоджена система: залишив заявку — передзвонили, провели співбесіду, усе пояснили. «Чітко, коротко, без води. Усі питання — по суті. За два дні знайшли підрозділ, потрапив до дивізіону катерів як кулеметник. Ще кілька тижнів — перевірка. Рекрутер був завжди на зв’язку».

Інший боєць, який прийшов через той самий центр, зізнається, як після кількох розмов із рекрутером перестав боятися, що потрапить не в той підрозділ. «Був страх, бо нічого не розумів у військовій справі. Але рекрутер вів мене буквально за руку. Коли щось не клеїлося з документами чи лікарями — з’являвся поруч. Зізнаюсь, трохи переживав аж до потрапляння в навчальний центр. Але потім сумніви розсіялися…»

«Підкупили уважне ставлення, професійна підтримка і щире бажання допомогти реалізувати себе так, щоб це було ефективно», — каже новоспечений спецпризначинець. Власне, тому серед новобранців такі різні люди: музиканти, будівельники, ІТ-шники, інженери, спортсмени, волонтери, механіки. І всі зустрілися на одній відправній точці — БЗВП. Сім тижнів змінюють усе…

«Ти приходиш сюди з цивілки, думаєш, що вже багато чого знаєш, і за перший тиждень розумієш — ні. Тут не теорія — тут життя. Лекція — п’ять хвилин, далі — поле, ліс, по 15-20 км щодня мінімум. Інструктори — ті, хто працював у бойових групах. Вони не читають, вони передають досвід. У нас стрільби були вдень і вночі, і з автоматів, і з гранатометів. А ще — курси з медицини, тактики, інженерії…

Ранок тут починається ще вночі. Фізо, базова стройова, заняття, стрільби, тактика, нічні чергування і знову фізо. З кожним днем організм пристосовується. Я скинув 10 кг, став швидшим, витривалішим. Біг із рюкзаком уже не проблема. Сплю мало, але якісно», — сміється один із хлопців.

А інший додає: «Головне, що почав думати не тільки про себе. Тут ти — частина колективу. І як би важко не було, хтось підтримає, дотягне, витягне».

БЗВП — це не тільки про фізику. Це про психологію, витримку, самодисципліну. І про братерство. Коли один взвод заховався в засідку й несподівано атакував інший, а інструктор замість критики — аплодує. Коли позивні народжуються із побутових випадковостей: «Стрепсілс» — бо просто сказав, що має в кишені стрепсілс, «Мільйонник» — бо хтось колись пожартував у тему, «Хом’як» — бо спить із напіввідкритими очима…

Багато хто думав, що потрапити до ССО неможливо без ідеальної фізухи. Але реальність інша. «Тіло можна натренувати. А от вмотивованість — вона або є, або ні. Якщо ти прийшов сюди, бо хочеш щось довести собі і країні — у тебе вже половина шляху позаду», — каже один із новачків. І додає: «Фізична форма — це твоя відповідальність, і про неї, між іншим, треба подумати заздалегідь. Але все інше — дають тут. Знання, підтримку, досвід».

Міф про те, що «одразу в бій», розвіяли всі. «Готують. Суворо, вимогливо, без компромісів — але готують. А потім — за фахом. Ніхто не робить із тебе штурмовика, якщо ти добрий сапер чи водій».

А ще — рекрутери. Ці люди не просто набирають, вони супроводжують. Дають списки речей для БЗВП, поради, координують з підрозділами, допомагають пройти ВЛК, підтримують на психологічному рівні. І головне — тримають слово. «Обіцяли, що потраплю в підрозділ за моїм фахом — так і сталося. Це дуже імпонує», — зазначає молодий боєць.