«Воювати мають роботи»: історія військового з 100 ОМБр

У лавах волинської «Сталевої Сотки» служить Андрій з позивним «Містер», який родом з Острожця, що на Рівненщині. У свої 23 роки чоловік вже встиг відслужити строкову службу, стати на захист країни під час повномасштабного вторгнення росії та стати провідним фахівцем в області наземних роботизованих комплексів.

Про захисника розповідають на фейсбук-сторінці 100 ОМБр Сухопутних військ ЗСУ.

«У 2020 році я призвався на «строчку» до лав Національної гвардії України. Службу проходив до 8 грудня 2021 року, після чого повернувся додому, почав жити життя, але незабаром прийшов ворог і я знову одягнув однострій та став на захист країни», – пригадує Андрій.



Для подальшого проходження служби боєць обрав 100 бригаду, а якщо бути точнішим – тодішній Луцький батальйон 100 ОБр ТрО.

«Протягом року служив водієм у стрілецькій роті, потім мене перемістили на іншу посаду, пов’язану із логістичним забезпеченням. Коли у квітні 2025 року у бригаді формувалися взводи наземних логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем, мене призначили командиром відділення», – розповідає про свій професійний шлях «Містер».

Андрій переконаний, аби опанувати НРК вистачить трьох тижнів, але є нюанс.

«Потрібно мати бажання та голову на плечах. Якщо в цивільному житті людина грала в комп’ютерні ігри та розуміє принцип роботи джойстика, то опанувати керування комплексом зможе без жодних проблем», – ділиться власними спостереженнями боєць.



Наземні роботизовані комплекси вже не раз доводили свою значущість та незамінність на полі бою. Так, за словами «Містера», за одну ніч оператори НРК можуть доставити побратимам-піхотинцям понад тонну вантажу: боєприпаси, провізія, медикаменти, їжа.

«Воювати мають роботи, і ми до цього йдемо. Піхотинця з поля бою забрати не вдасться, але полегшити його перебування на «нулі» шляхом якісного логістичного забезпечення та вогневої підтримки – цілком реально», – переконаний Андрій.

За високі результати в службовій діяльності «Містера» планують перемістити на офіцерську посаду та присвоїти первинне офіцерське звання. Сам Андрій до цього ставиться по-філософськи.

«Я – військовий. За час служби змінив та опанував кілька нових для себе напрямків. З присвоєнням звання – для мене майже нічого не зміниться. Можливо, трохи більше буде роботи, але то таке. Скільки б її не було, її потрібно робити», – стверджує боєць.

Після війни Андрій планує просто жити та приділяти час дружині та сину.

Підписуйтесь на наш Facebook та Telegram-канал , щоб бути в курсі найважливіших подій.