Масові СЗЧ в армії: ветеран пояснив, чому бійці не витримують служби

В українських Силах оборони фіксують випадки самовільного залишення частини як серед мобілізованих, так і серед контрактних військових. Причини цього явища значно глибші, ніж проста відмова воювати, і часто пов’язані з психологічним виснаженням, управлінськими проблемами та відсутністю зрозумілих правил служби.

Про це в інтерв’ю журналістам «Українського свідка» на умовах анонімності розповів ветеран АТО та чинний військовослужбовець, повідомляє 24 Канал.

За словами співрозмовника, далеко не всі, хто йде у СЗЧ, роблять це з однакових причин. Частина мобілізованих із самого початку була переконана, що не братиме участі у бойових діях, і цей настрій швидко передається іншим. Військові залишають навчальні центри або позиції поблизу лінії бойового зіткнення, прагнучи повернутися до звичного цивільного життя.

Водночас, як наголошує ветеран, вагомим чинником стає фізичне та моральне виснаження. Він поділився особистим досвідом, коли його товариш самовільно залишив службу після тривалого перебування на передовій без реальної ротації та розуміння, що ситуація зміниться на краще.

Військовий навів приклад бійців, які тривалий час перебувають у вкрай небезпечних умовах без можливості евакуації чи відступу. За його словами, такі історії глибоко б’ють по психіці командирів і особового складу, породжуючи відчай і відчуття безвиході.

Ще однією причиною СЗЧ співрозмовник називає невизначеність умов служби, яку часто посилюють дії окремих командирів. Йдеться про відмову у відпустках, обмеження базових прав, вилучення особистого майна та відсутність чітких термінів служби. За таких обставин військові не можуть планувати своє майбутнє, втрачають зв’язок із родинами та дітьми.

Також у СЗЧ, за словами ветерана, нерідко йдуть досвідчені бійці, які не змогли перевестися до інших підрозділів через бюрократію. Система переведень фактично заблокована: без направлення на ВЛК військові не можуть отримати статус обмежено придатних і, наприклад, працювати інструкторами, попри реальний бойовий досвід.

У підсумку військовий дійшов висновку, що СЗЧ — це не першопричина проблем, а їхній наслідок. Системні збої, ручне управління, радянські підходи, перевантажена бюрократія та відсутність сучасної моделі управління армією створюють умови, в яких люди не бачать механізмів захисту своїх прав.

Крім того, держава, на його думку, не сформувала зрозумілої мотиваційної моделі для цивільних. Люди не завжди усвідомлюють власну роль у війні та не розуміють, чому саме їх мають залучати до бойових дій.

Таким чином, проблема самовільного залишення частин лежить значно глибше — у структурі управління, кадровій політиці та відсутності чітких і прозорих правил служби в умовах сучасної війни.