Масовані удари по енергетиці України: чого очікувати у 2026 році

У 2025 році Росія проводила низку масованих атак на українську енергетику, прагнучи залишити цивільних мешканців без світла та тепла. В результаті низка обʼєктів газової, гідро- та атомної генерацій серйозно постраждали, що спричинило локальні блекаути та запровадження графіків відключення світла по всій Україні.

Про це розповів Главреду президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт із міжнародних енергетичних відносин і безпеки Михайло Гончар.

Чого варто очікувати з енергетикою у наступному році? Наскільки серйозними можуть бути наслідки, якщо Росія продовжуватиме удари?

Перш за все, поточний рік ще не закінчився. Чомусь після кожного удару ми очікуємо, що от-от настане катастрофа. Очікувати чогось фатального, як це часто розганяється в медіа, не варто. Частина цього робиться свідомо – в рамках ІПСО з боку ворога. А частина – завдяки так званим "корисним ідіотам", які додатково це підхоплюють.

Попри всі труднощі, удари, очевидно, не припиняться. Навіть якщо була тривала пауза у кілька тижнів, – це не означає, що на цьому все завершиться. Удари будуть і надалі. Графіки відключень теж будуть – і всю зиму, і, ймовірно, у подальшому. І це, в принципі, не найгірший сценарій. Тож ми пройшли чергову хвилю ударів. Тому все, що зараз відбувається, не є приводом для відчаю.

Які регіони, на вашу думку, наразі є найбільш уразливими?
Об’єктивну відповідь на це питання може дати лише диспетчер "Укренерго", який бачить, як усе скомутовано і як може бути перекомутовано в разі потреби. Говорити про те, що одні регіони будуть більше відключені, а інші менше, – це, по суті, тицяння пальцем у небо.

У нас наразі функціонують три атомні електростанції. Зрозуміло, що після кожного удару будь-яка спроба енергетичної ізоляції однієї з них матиме наслідки для всієї енергосистеми. Але атомні електростанції ніколи не проєктувалися за принципом "Рівненська АЕС – для Рівненської області" чи, скажімо, для сусідніх Волині або Житомирщини. Вони створювалися в загальнодержавному масштабі – точніше, ще в масштабах радянської енергосистеми.

Поняття енергосистеми – це передусім система передачі електроенергії. Наприклад, Київ може отримувати електроенергію з Рівненської АЕС. Це стало можливим після введення в експлуатацію високовольтної лінії електропередачі 750 кВ, яку остаточно добудували у 2016 році. Саме тому ворог і завдає ударів по підстанціях, через які здійснюється видача потужності з Рівненської АЕС, а також по підстанціях поблизу Києва, через які ця електроенергія надходить у столичний регіон.

Це – спроба відсікання енергодефіцитної столиці від основного джерела енергозабезпечення з боку атомної генерації. Фактично це те, що росіяни намагаються зробити ще з зими 2022-2023 років. Їхні цілі залишаються незмінними. Вони б’ють – ми відновлюємо. Якщо відновлення в попередньому вигляді неможливе, застосовується нова комутаційна схема, яка дозволяє зберегти і видачу генерації, і передачу електроенергії в об’єднану енергосистему України. Так і виживаємо. Це і є те, що називається стійкістю, живучістю та гнучкістю об’єднаної енергосистеми України, і саме за це відповідає оператор "Укренерго".

А що стосується емоційних заяв на кшталт: "От на Полтавщині люди страждають, а на Львівщині чи Рівненщині "жирують", бо там АЕС", – то такі коментарі некоректні. Рівномірного розподілу електроенергії в принципі не може бути. Генерація для виробництва електроенергії концентрувалася по-різному, і споживання теж дуже різне.

Традиційно індустріальний схід і центр – Донеччина, Дніпропетровщина, Запоріжжя – були колосальними споживачами електроенергії. Раніше значну частину цього попиту покривала Запорізька АЕС і великі теплові електростанції. Зараз цього немає. Уся атомна генерація зосереджена в західному регіоні – дев’ять енергоблоків трьох атомних електростанцій. Тому диспропорція є, але це нормальна ситуація для будь-якої країни: є потужні джерела генерації, а далі електроенергія розподіляється через систему передачі та розподілу на регіональному рівні.

Звісно, якщо дивитися об’єктивно, зрозуміло, що найважче зараз Одещині, адже вона завжди була своєрідним енергетичним "тупичком" в енергосистемі. Тому її найлегше ізолювати з точки зору системи передачі електроенергії, а також місцевого розподілу через обленерго. Власне, це ворогові й вдалося зробити доволі успішно.

У цьому контексті ми бачимо, що подібні дії здійснюються і щодо Чернігівщини та Сумщини. Тож у даному випадку йдеться про те, щоб у межах наявних можливостей оператора "Укренерго" та місцевих розподільчих компаній – обленерго – знаходити варіанти перекомутації для відновлення енергопостачання після таких атак. А те, що удари продовжуватимуться, – у цьому, думаю, сумнівів уже ні в кого немає.

Підписуйтесь на наш Facebook та Telegram-канал , щоб бути в курсі найважливіших подій.