На фронті загинув Герой з Волині: двоє синів залишилися без батька

Родина загиблого на війні 38-річного волинянина Олександра Пугача зареєструвала петицію про присвоєння йому звання Героя України - дружина воїна просить підтримати ініціативу, аби зберегти пам’ять про чоловіка, який добровольцем пішов захищати державу з перших днів повномасштабної війни.

Про це розповіла Суспільному дружина бійця Ірина.

За її словами, чоловік пішов у військо добровольцем, служив в аеромобільному батальйоні десантно-штурмових військ, виконував бойові завдання на Донеччині, Курщині, Сумщині. За роки служби отримав багато нагород та відзнак. У нього залишилися двоє синів.

Дітей і дружину Олександр востаннє бачив в червні 2024 року, коли приїздив у відпустку. Ірина каже: він завжди оберігав її та синів — ніколи не розповідав деталей служби і виконаних бойових завдань.

Зі слів жінки, Олександр пішов у військо в перші дні повномасштабного вторгнення.

«Він часто був на заробітках, бо мріяв про власний будинок. Але коли почалась війна, він пішов до військкомату, каже: «Я не буду осторонь стояти». Він потрапив до 95 окремої десантної штурмової бригади, — каже Ірина. — Почав зі звичайного солдата, а закінчив молодшим сержантом, був головним сержантом батальйону батареї».

«Здається, що просто він разом зі мною»
На згадку про коханого Ірина носить його жетон, який колись замовила у подарунок. Згодом цей жетон їй повернули побратими Олександра, він був із ним у момент загибелі. «Тепер я його ношу весь час. Це згадка. Мені здається, що просто він разом зі мною з цим жетоном», — ділиться Ірина.

Олександр Пугач загинув 8 жовтня 2025 році в населеному пункті Лиман Донецької області. Востаннє з рідними розмовляв напередодні, попередив, що буде не на зв'язку.

«Потім до мене подзвонили, сказали, що до мене їдуть зі сповіщенням, що Олександр загинув. Як земля з-під ніг..., — пригадує Ірина. — Ми дзвонили до всіх побратимів, один із них сказав, що Саша загинув. Шансів не було ніяких, бо осколок від гранати потрапив йому в сонну артерію».

Жінка зізнається: довго не могла повірити, що чоловік загинув, бо до цього пройшов не один складний бій.

«Мені здавалося, що не може бути таке, — говорить волинянка. — Три роки він виживав в таких ситуаціях, пройшов курську операцію. Це було, мені здається, найгірше пекло, яке можна було пройти. І він там вижив, він вернувся звідти. А тут вони потрапили в засідку, був стрілецький бій».

Згодом побратими Олександра розповіли його рідним, що на передовій він завжди допомагав бійцям і як головний сержант разом з усіма виходив на бойові завдання. Петицію про присвоєння звання героя Олександру Ірина зареєструвала 28 листопада 2025 року. Станом на 11 січня, її підтримали майже 20 тисяч людей.

«Збирати ці голоси дуже важко і з кожним днем все важче і важче. Бували такі дні, що 100 голосів, в мене вже опускались просто руки. Я дуже хочу попросити, щоб мені допомогли, щоб підписали петицію. Я просто хочу, щоб пам'ять про нього жила», — додала дружина загиблого військовослужбовця.



Підписуйтесь на наш Facebook та Telegram-канал , щоб бути в курсі найважливіших подій.